Ігор Набитович
Народився	5 березня 1964(1964-03-05) (60 років) Стебник, Дрогобицької міськради, Львівської області
Національність	українець
Галузь	літературознавство, математика, мистецтвознавство, культурологія
Заклад	Дрогобицький державний педагогічний університет, Університет ім. Марії Кюрі-Склодовської у Любліні (UMCS), Український Вільний Університет (UFU, Мюнхен)
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (dr hab.), професор.
Нагороди	Лавреат Премії Митрополита Андрея Шептицького (2023) Medal Komisji Edukacji Narodowej (RP)

Ігор Набитович (Ihor Nabytovych, 5 березня 1964, Стебник, нині місто Дрогобицької міськради Львівської області) – український та польський літературознавець, перекладач, доктор філологічних наук, професор.

Народився 5 березня 1964 року у Стебнику на Львівщині. Закінчив Фізико-математичний (1981 – 1986) та Філологічний факультети (1989 – 1994) Дрогобицького університету. Учителював у селах Жидачівського району Львівської області. Від 1995 року викладач Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка (від 2001 – доцент, від 2011 – професор).

У 1994 – 1998 роках маґістрант та докторант Українського Вільного Університету в Мюнхені. Захистив докторат в УВУ (PhD, 1998) https://ufu-muenchen.de/wp-content/uploads/2024/03/absolventenph-fa.pdf.

Кандидат філологічних наук (Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, 1999). Доктор філологічних наук (Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2009). Професор (2011). Член Комісії польсько-українських культурних зв’язків Польської Академії Наук. Засновник і головний редактор журналу "Spheres of Culture" (2012 – 2019). Головний редактор журналу «Слово і час» (2020 – 2024)^[1].

Історія української, білоруської та европейських літератур, історична проза української еміґрації ХХ століття, історія повсякденности і ментальностей, етнопсихологія та художня література, sacrum (сакральне) i Біблія та література, фрактальні структури у літературі, математичні моделі в мистецтві та художній літературі.

Запропонував новий підхід до вивчення сакрального у красному письменстві. Сформулював гіпотезу про фрактальну природу категорії sacrum.

Сяргєй Кавальов. Інтимний щоденник: П’єси / Переклади з білоруської. Дрогобич: Посвіт, 2013. (Вибрані п'єси - у перекладах Ігоря Набитовича).

Саломея Русєцька де Пільштин. Відлуння світу. Історія подорожей та пригод мого життя / Переклав із польської та білоруської Ігор Набитович. Львів: Піраміда, 2018.

Бунчук Борис. У пошуках сакральних вимірів художньої прози. "Слово і Час". 2009. № 4. с.114-117.

Ушкалов Леонід. Література як "ліствиця Якова". Леонід Ушкалов. Від бароко до постмодерну: есеї. Київ: Грані-Т, 2011. с. 511-527.

Радишевський Ростислав. Проблема неволі в працях Ігоря Набитовича. Ростислав Радишевський. Рецепція творчості Лесі Українки в Польщі. Київ: Талком, 2021. с. 441-450.

Радишевський Ростислав. Універсум української літератури у студіях Ігоря Набитовича. Ростислав Радишевський. Польська літературознавча україністика. Київ: Талком, 2023. с. 649-661.

Boruszkowska Iwona. Życie i twórczość w cieniu trzech epok: ukraińska biografia intelektualna. „Pamiętnik Literacki” 2020, (Vol. 111), nr 4  s. 261-266.

Автор книжок: Леонід Мосендз – лицар Святого Ґрааля (Дрогобич: Відродження, 2001)^[2], Універсум sacrum'y в художній прозі (від Модернізму до Постмодернізму) (Дрогобич-Люблін, 2008), Дерево життя літературного роду: Іван Федорович, Володислав Федорович, Дарія Віконська (Київ: Дух і Літера, 2018. (Серія «Постаті культури»)), Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації (Lublin: Wydawnictwo UMCS, 2022), Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький (Київ: Дух і Літера, 2023. (Серія «Постаті культури»)) та близько 200 наукових публікацій з теорії літератури, компаративістики, історії европейських літератур українською, англійською, білоруською, польською, хорватською, французькою, туркменською мовами.

Редактор видань: Sacrum i Біблія в українській літературі (Lublin: Ingvarr, 2008), Феномен пагранічча. Польская, украінская і беларуская літаратура: уплывы і ўзаемаў­збагачэнне (Мінск, 2008: редгування у співавторстві з Сяргеєм Кавальовим).

2023 року став (у номінації "Мистецтвознавство") одним із двох перших лавреатів (разом із Ігорем Калинцем) Премії Митрополита Андрея Шептицького^[3]. Премію вручено в Соборі святого Юра у Львові 1 листопада 2023 року, у день смерті Андрея Шептицького.

Нагорода: Medal Komisji Edukacji Narodowej RP (2023).

1. ↑ Слово і Час. il-journal.com. Процитовано 12 березня 2024. 
2. ↑ Набитович, Ігор (2001). Леонід Мосендз – лицар святого Ґрааля. Відродження. 
3. ↑ Професор ДДПУім.І.Франка Ігор Набитович став лауреатом премії Шептицького. Media Дрогобиччина. 20 жовтня 2023. Процитовано 28 березня 2024. 

Стаття про Ігоря Набитовича в Енциклопедії сучасної України

Профіль Ігоря Набитовича на сайті Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Профіль Ігоря Набитовича на сайті видавництва Дух і літера