Н'яунг-у Саврахан (бірм.ညောင်ဦး စောရဟန်; 924 — 1001) — 5-й володар Паганського царства у 956—1001 роках. Відомий також як Таунгтуг'ї Мін (бірм.တောင်သူကြီးမင်း). Низка дослідників рахує його як Саврахана II (разом з легендарним засновником Другої династії Паган).
Життєпис
Власне ім'я Саврахан. Уродженець чи був власник поселення Н'яунг-у, звідки його повне прізвище. Можливо був одним з вождів м'янма чи очільником селянського повстання проти царя Тхейнко. За легендою і «Королівськими хроніками» вбив останнього за те, що той зірвав огірок в городі Саврахана.[2] Потім став правителем, отримавши прізвисько Огірковий володар (Таунгтуг'ї Мін).
Напис Н'яунг-у Саврахана
Є найдавнішим правителем Пагану, чиє існування було підтверджено написами — на вотивній табличці, на якій зазначено відновлення храму, яке він ініціював. Крім того, він побудував 5 відомих споруд у Пагані, зокрема пагоду Пахтотхам'я в старому місті та Бупая (відома як «Гарбузова пагода», зруйнована землетрусом 1975 року). Вони зведенні в так званному «монському стилі», оскільки їх зводили архітектори з держави Татон. До його володаря Савархан відправив будийських ченців з прохання про майстрів та митців.
Відповідно до вчених, саме під час його панування завершується централізація держави, відбувається підкорення рештків племен м'янма, а влада вождів племен остаточно скасовується. До періоду Саврахана дослідники також відносять створення бірманського письма.
Aung-Thwin, Michael (1985). Pagan: The Origins of Modern Burma. Honolulu: University of Hawai'i Press. ISBN 0-8248-0960-2.
Louis Frédéric, L'Art de l'Inde et de l'Asie du Sud-Est, Flammarion, 1994
Lieberman, Victor B. (2003). Strange Parallels: Southeast Asia in Global Context, c. 800—1830, volume 1, Integration on the Mainland. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-80496-7.
Aung-Thwin, Michael A. (2005). The Mists of Rāmañña: The Legend that was Lower Burma (illustrated ed.). Honolulu: University of Hawai'i Press. ISBN 9780824828868.
