Мітавська операція (нім.Schlachten an der Aa, латис.Ziemassvētku kaujas) (5—11 січня1917) — наступальна операціяросійської армії на північному фланзі німецько-російського фронту часів Першої світової війни. Наступ російських військ на напрямку міста Мітава, де в обороні перебувала 8-ма німецька армія, здійснювався силами 12-ї армії Північного фронту генерала Р. Д. Радко-Дмитрієва. Задум операції щодо прориву німецької оборони на 30-км ділянці Тірельські болота (латис.Tīreļpurvs) — Олай та опанування Мітавою і важливою залізничною лінією Мітава-Крейцбург, не вдався. Російські війська не виконали замислене й після декількох днів боїв, втративши понад 23 тис. своїх військових, перейшли до оборони.
Історія
Передумови
У жовтні 1915 року наступ кайзерівської армії на Ригу зупинився на підступах до великого латиського міста. Майже відразу німецькі війська почали укріплювати свої позиції. По всій лінії фронту з підручного матеріалу німці побудували величезні, 30 км укріплені позиції, так звану «Німецьку стіну», яка простягалася на Тірельських болотах і розділяла обидві армії більше року. Німецьке командування не гаяло час і постійно вдосконалювало свої оборонні рубежі, посилюючи їх мінними полями, кулеметними гніздами, бункерами та обладнуючи у фортифікаційному відношенні позиції переднього краю. Для доставки боєприпасів на передові позиції була побудована спеціальна залізнична колія.
Німецькі оборонні позиції на Тірельських болотах. 1917
Латиські стрільці на вогневих позиціях в окопі під Мітавою. 1917
Битва
У ніч на 23 грудня 1916 року (5 січня 1917 року) раптово, без артилерійської підготовки, російські війська атакували німецькі позиції. У перші ж години на напрямку головного удару, де наступала Бабітська оперативна рупа, позначився успіх. Її частини прорвали фронт противника у трьох місцях і до кінця доби зайняли район Скудра, Граббе, Скангель. Особливо вдало діяли латиські частини. Атаки частин Одінзької та Олайської груп виявилися безуспішними. Зустрінуті сильним вогнем противника, вони змушені були відійти у вихідне положення. На іншому ділянках фронту 12-ї армії, у смугах оборони 43-го і 21-го корпусів, точилися бої місцевого значення.
Однак, тактичний прорив, здобутий Бабітською групою, не був розвинений в оперативний. Елемент раптовості був загублений. Подальші бойові дії вилилися в затяжну і кровопролитну боротьбу за оволодіння окремими пунктами. 29 грудня 1916 р (11 січня 1917 г.) за наказом Радко-Дмитрієва наступ було припинено. Війська отримали наказ «міцно утвердитися на зайнятих нових позиціях».
Наслідки
Наступ російської армії на Мітаву виявився повною несподіванкою для німецького керівництва. На цій ділянці резервів не було, і відчуваючи загрозу в разі подальших активних дій противника, німці могли втратити ініціативу на цьому напрямку фронту та відступити з вигідних рубежів поблизу Риги. Але цього не було зроблено, росіяни, в яких до того ж почалися революційні бродіння серед бойових частин, не продовжили наступ. Здобувши незначного поліпшення своїх позицій, вони перейшли до оборони. Ціною такого незначного успіху стала втрата до 23 тис. осіб вбитими, пораненими і полоненими.
.svg){kind=small}
