PROFILPELAJAR.COM

Міст Інків
	Міст Інків і готель поблизу нього Міст Інків і готель поблизу нього
	32°49′36″ пд. ш. 69°54′40″ зх. д. / 32.8266177° пд. ш. 69.9111031° зх. д.
Країна	Аргентина
Розташування	Аргентина; Мендоса
Водні об'єкти	річка Лас-Куевас
Площа	4 га
Висота над р. м.	2730 м
Засновано	1991
Оператор	Управління відновлюваних природних ресурсів провінції Мендоса
Число відвідувачів	250 000 на рік (2007)
Вебсторінка	mendoza.gov.ar/areasnaturales/puente-del-inca/
	Міст Інків (Аргентина)
	Міст Інків у Вікісховищі

Про інженерні споруди інків див. Мости інків.

Міст І́нків (ісп. Puente del Inca) — пам'ятка природи в аргентинській провінції Мендоса поблизу селища Пуенте-дель-Інка на кордоні з Чилі, природне геологічне утворення у формі арки над річкою Лас-Куевас, складене з величезних валунів золотистого кольору.

Опис

Міст Інків знаходиться у Андах на висоті 2719 м над рівнем моря^[2] між горами Бандеріта-Норте і Бандеріта-Сур у департаменті Лас-Ерас^[en] на північному заході провінції Мендоса поблизу кордону з Чилі. Він розташований біля в'їзду до провінційного парку Аконкагуа на одному з маршрутів сходження на гору Аконкагуа.

Міст Інків є природним геоморфологічним утворенням у формі арки на висоті 27 м над річкою Лас-Куевас. Довжина арки 48 м, ширина — 28 м, товщина — 8 м^[2]. З арки звисають декілька сталактитів. Арка сформувалася у результаті водної ерозії. Своїм жовтогарячим забарвленням арка завдячує термальним водам з високим вмістом заліза і сірки.

Міст Інків сформувався у період міоцену (23,5—5,3 млн років тому)^[2].

На правому березі річки Лас-Куевас поблизу Мосту Інків знаходяться п'ять термальних джерел з температурою води від 33 °C до 38°C^[3]. Вони носять назви Венера, Марс, Сатурн, Меркурій і Шампань^[3]. Термальні води багаті на хлорид натрію, солі лужних металів, гідрокарбонати, сульфіди, миш'як.

Історія

У березні 1835 року Міст Інків відвідав англійський натураліст Чарльз Дарвін під час своєї навколосвітньої подорожі^[4]. Він зробив замальовки мосту і сталактитів. Також місцевість відвідували Френсіс Бонд Хед^[en] і Йоганн Моріц Ругендас^[en]^[4].

1925 року поблизу Мосту Інків було збудовано великий термальний курорт, готель і спа під назвою «Termas del Inca»^[3]. Кожна кімната готелю мала власну термальну купальню. Термальні води використовувалися для лікування деяких хвороб, зокрема шкірних і ревматизму, оскільки вважалися цілющими. Поблизу курорту було збудовано станцію Трансандійської залізниці^[en], якою користувалися туристи, що прибували на курорт. 15 серпня 1965 року готельний комплекс був знищений лавиною^[3]^[4] разом з відвідувачами, які перебували усередині^[2]. Згодом станція також була покинута і пізніше перетворена на музей альпінізму.

Оскільки Міст Інків розташований на одному з популярних маршрутів сходження на гору Аконкагуа, впродовж десятиліть він страждав від туристів, які розбирали каміння, з якого він складається, на сувеніри^[2]. Будівництво готелю і комунікацій для нього, а також використання мосту як автомобільної дороги теж сприяли його руйнуванню^[4]. Щоб вплинути на цю ситуацію, місцева влада була змушена надати йому природоохоронний статус.

Декретом № 2291 від 1991 року було створено недоторкану зону Міст Інків. Провінційним законом № 7465 від 7 грудня 2005 року Міст Інків було названо пам'яткою природи провінційного рівня і встановлено межі цієї природоохоронної території. Декретом № 283 від 2002 року було встановлено, що пам'ятка підпорядковується Управлінню відновлюваних природних ресурсів провінції Мендоса.

2005 року було закрито доступ відвідувачів до термальних джерел через загрозу обвалу, а згодом заборонено заходити і на сам міст^[4]. Також було проведено роботи з укріплення Мосту Інків і захисту його від подальшого руйнування^[4].

Клімат

Міст Інків знаходиться на високогір'ї у зоні холодного семіаридного клімату (BSk за класифікацією Кеппена).

Клімат Міст Інків
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	30,0	28,0	25,0	23,5	21,0	21,0	18,5	17,5	21,0	24,0	25,5	26,0	30,0
Середній максимум, °C	20,7	19,8	18,0	15,0	10,2	5,7	4,9	6,1	9,1	11,5	15,4	18,5	12,9
Середня температура, °C	14,3	13,0	10,9	8,0	4,6	0,8	−0,7	0,6	3,0	5,7	9,7	12,7	6,9
Середній мінімум, °C	6,8	5,8	3,3	1,2	−0,9	−3,8	−6	−4,7	−2,9	−0,7	2,6	4,8	0,5
Абсолютний мінімум, °C	−8,7	−10,2	−11,8	−15	−13,7	−10,6	−10,7	−11,5	−12,6	−12,4	−11,7	−9,7	−15
Норма опадів, мм	4	2	2	8	55	114	52	33	22	23	4	1	320
Кількість сонячних годин	310,0	296,6	279,0	252,0	186,0	144,0	148,8	192,2	222,0	254,2	279,0	294,5	2858,3
Кількість днів з опадами	2	2	1	2	7	9	7	6	4	4	2	2	48
Кількість сніжних днів	0,4	0	0,4	1	3	7	6	5	4	3	2	0,7	32,5
Вологість повітря, %	26	26	25	27	37	50	45	45	41	34	26	24	34
Джерело: Servicio Meteorologico Nacional^[5], UNLP (сонце, екстремумуми і сніг)^[6]

Флора і фауна

Типовими представниками флори цієї природохоронної території є Adesmia aegiceras, Adesmia pinifolia, Azorella monanthos, Calceolaria luxurians, Acaena splendens, Stipa vaginata^[4].

Поблизу Мосту Інків гніздиться кондор андійський, зустрічаються такі птахи як папуга гірський, каракара андійська, вівсянчик чилійський, трясохвіст смугастокрилий, посвірж великий, горличка болівійська, бруант рудошиїй, гохо білохвостий, агуя. Місцевим ендеміком є вид скорпіонів Orobothriurus alticola^[4].

Галерея

Панорама
Міст Інків взимку

Примітки

↑ https://www.mendoza.gov.ar/areasnaturales/puente-del-inca/
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Rodríguez, Gabriel Omar. Puente del Inca (іспанською) . Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 5 березня 2018.
↑ ^а ^б ^в ^г Puente del Inca (іспанською) . 12 липня 2017. Архів оригіналу за 19 лютого 2018. Процитовано 5 березня 2018.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Yorlano, Juliana; Sampano, Pablo (2007). MONUMENTO NATURAL PUENTE DEL INCA (PDF) (іспанською) . Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2018. Процитовано 5 березня 2018.
↑ Datos Estadísticos (Período 1971-1980) (іспанською) . National Meteorological Service of Argentina. Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 5 березня 2018.
↑ Datos bioclimáticos de 173 localidades argentinas. Atlas Bioclimáticos (іспанською) . UNLP. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 5 березня 2018.