Мінська округа (ЦУСЗ)

Не плутати з Мінською округою — адміністративно-територіальним утворенням БРСР 1924-1930 рр.
Okręg miński

Мінська округа

Положення округи (виділена червоним)
Положення округи
(виділена червоним)
Положення округи
(виділена червоним)
Округа
Адм. центр Мінськ
Країна II Польська Республіка
Регіон Східні креси
Керівна структура Цивільне управління східних земель
Повіти 7 (1 міський)
Населення
 - повне 1 091 138 душ
 - густота 30,4
Площа
 - повна 35 947 км²
Створене 15 вересня 1919
Скасоване 1920
 - раніше відомий як Мінський повіт
Комісар[1] Владислав Рачкевич

Мінська округа (біл. Менская акруга, пол. okręg miński) — адміністративний округ, утворений 15 вересня 1919 у структурі Цивільного управління східних земель (ЦУСЗ)[2].

До складу Мінської округи ввійшли Бобруйський, Борисовський, Ігуменський, Мінський і Слуцький повіти.

9 лютого 1920 до Мінської округи ввійшов утворений з Лепельського і Полоцького повітів новий побільшений Лепельський повіт із тимчасовим центром у Кубличах[3].

Демографія

За даними перепису, у грудні 1919 р. в окрузі проживали 1 091 138 осіб, з яких 64,5% назвалися білорусами, 14,6% — поляками, 11,3% — євреями, 3,5% — тутейшими, 0,2% — литовцями, 5,9% — представниками інших національностей (переважно росіянами). Його найбільшими містами були: Мінськ (102 392 жителі), Бобруйськ (29 704 мешканці) і Слуцьк (14 162 жителі). На території округи існував ще 8781 населений пункт, з яких 1 налічував 5-10 тис. мешканців, а 31 — 1-5 тис. душ[4].

Освіта

У Мінській окрузі у 1919/1920 навчальному році діяло 1123 народні школи, 71 середня школа та 14 професійно-технічних училищ. Загалом у них навчалося 84 690 учнів і працювало 2454 викладачі. Серед народних шкіл було 643 з російською мовою викладання (42 541 учнів, 906 учителів), 262 — з польською мовою викладання (13 106 учнів, 348 учителів), 194 — з білоруською мовою викладання (10 417 учнів, 271 учитель) і 24 — з мовою викладання їдиш (2633 учні, 99 учителів). Найкращі умови викладання існували в єврейських школах (1 учитель на 27 учнів), а найгірші — в російських (1 учитель на 47 учнів). У березні 1920 року працювало 279 шкіл, які навчали польською, і 1208 шкіл, де викладання велося іншими мовами[5].

Докладний адміністративний поділ

Площа і чисельність населення на основі даних російських переписів.

Повіт Пл. км² Жителів, тис. Повітовий центр Жителів
Мінська округа
Бобруйський 10500 188.976 Бобруйськ 29.704
Борисовський 6700 147.673 Борисов 5.452
Ігуменський 8010 221.758 Ігумень 4.669
Лепельський¹ ? ? Кубличі ?
Мінський 5213 304.004 Мінськ ² 102.392
Мінський міський повіт² ? 102.392 Мінськ 102.392
Слуцький 5524 228.727 Слуцьк 14.162
¹ 9 лютого 1920 з територій Лепельського і Полоцького повітів із тимчасовим центром у Кубличах утворено новий Лепельський повіт, який увійшов до складу Мінської округи[3].

² 15 жовтня 1919 утворено Мінський міський повіт (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 276).

Примітки

  1. ↑ Формування органів польської державної адміністрації на Волині (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2018. Процитовано 29 березня 2019.
  2. ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 19, poz. 174
  3. ↑ а б Dz. Urz. ZCZW z 1920 r. Nr 9, poz. 149
  4. ↑ I. Tablice ogólne. W: Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Ss. 25, 31. 
  5. ↑ Joanna Gierowska-Kałłaur: Rozdział VII. Szkolnictwo na ziemiach podległych Zarządowi Cywilnemu Ziem Wschodnich. W: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Ss. 243–244. 

Посилання

  • Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Lwów – Warszawa: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych, 1920, s. 50, seria: Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera. 
  • Joanna Gierowska-Kałłaur: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii Historii PAN, 2003, s. 447. ISBN 83-88973-60-6.