PROFILPELAJAR.COM

Про Перелік організацій та волонтерів, які надавали та надають допомогу в цьому конфлікті див. Список волонтерів російсько-української війни (2014 — дотепер).

Міжнародна допомога Україні — військова, економічна і технічна допомога, інші види сприяння, що надаються Україні міжнародним співтовариством з часів Революції гідності. Міжнародна допомога і сприяння здійснювалось в межах міжнародних договорів з окремими країнами та організаціями.

Економічна допомога

Станом на квітень 2014 року, Сполучені штати Америки надали Україні безпекової допомоги на загальну суму понад 2 млрд дол. Транш за квітень 2021 року був на суму 7,85 млн доларів для вдосконалення управління і зв’язку, а також запасних частин та агрегатів до автомобілів, медичного обладнання, й тактичного спорядження.^[1]

Економічна допомога від Європейського Союзу

Докладніше: Макрофінансова підтримка України Європейським Союзом

Економічна допомога від Європейського Союзу здійснювалась, у тому числі, в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Режим економічного сприяння зовнішній торгівлі України окремими країнами ЄС призвів до істотного збільшення обсягів експорту на ринок ЄС з України. На літо 2018 на ЄС припадало 42% зовнішньої торгівлі України^[2]. На 2013 рік на ЄС припадало 25.5% і 35.1% для експорту і імпорту відповідно. При цьому істотно покращилась товарна структура та співвідношення зовнішньоторговельного балансу. Так, станом на 2013 рік сальдо зовнішньої торгівлі становило -10.27%, на 2016 — -1.7%^[3].

Станом на середину 2018 року Європейський Союз надав Україні найбільший пакет фінансової підтримки для країн поза ЄС за всю свою історію в розмірі понад 13 млрд євро^[4].

У грудні 2021 року Рада ЄС ухвалила рішення про виділення 31 мільйон євро підтримки Збройним Силам України у рамках Європейського фонду миру (EPF). Транш буде виданий впродовж трьох років. Фінансуватимуть військові медичні підрозділи, зокрема польові госпіталі, інженерні, мобільні та матеріально-технічні підрозділи, а також підтримку щодо кіберзахисту.^[5]

Технічна допомога

Надавачі допомоги

У І-му півріччі 2017 року найбільшими за обсягами фінансування проектів технічної допомоги, були^[6]:

США — 1,5 млрд дол. США (104 проекти);
ЄБРР — 671,1 млн дол. США (39 проектів);
ЄС — 326,5 млн дол. США (139 проектів);
Німеччина — 206,9 млн дол. США (26 проектів);
Канада — 150,3 млн дол. США (20 проектів);
Японія – 20,9 млн дол. США (7 проектів).

Технічна допомога від Європейського Союзу

Станом на 2018 рік в Україні^[7] здійснюється 200 проектів технічної допомоги ЄС на загальну суму близько 262,7 млн. євро. Було започатковано 5 програм секторальної бюджетної підтримки ЄС на загальну суму 244 млн. євро:

сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом (45 млн. євро, бенефіціар — Мінекономрозвитку, департамент технічного регулювання, термін впровадження програми 21.12.2009 – 21.12.2016);
підтримка впровадження транспортної стратегії України (65 млн. євро, бенефіціар – Мінінфраструктури, термін впровадження програми 21.10.2010 – 21.10.2016);
підтримка впровадження Стратегії національної екологічної політики України (35 млн. євро, бенефіціар – Мінприроди, термін впровадження програми 21.12.2010 – 21.10.2015);
підтримка політики управління кордоном в Україні (66 млн. євро, бенефіціар – Держприкордонслужба, Держмитслужба, термін впровадження програми 31.10.2011 – 31.10.2017);
продовження підтримки реалізації Енергетичної стратегії України (45 млн. євро, бенефіціар — Міненерговугілля; термін впровадження програми 20.12.2013 – 20.05.2020).

В 2016 році обсяг отриманої Україною міжнародної технічної допомоги становив 1.25 млрд доларів, в 2017 році — 924,32 млн доларів^[8].

Військова та гуманітарна допомога

Докладніше: Список міжнародної допомоги Україні (з 2014)

Див. також: Список постачання зброї та обладнання в Україну під час російського вторгнення та Постачання захисного та гуманітарного обладнання в Україну під час російського вторгнення

Проблеми з постачанням військової допомоги

США

5 вересня 2014 сенатор США Джон Маккейн звинуватив адміністрацію Барака Обами у недотриманні Будапештського меморандуму, згідно з яким США погодилися гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Окрім того, американський сенатор висловив упевненість, що Путін продовжить агресію щодо України.^[9]

22 листопада 2014 року речник Пентагону, полковник Стів Воррен заявив, що військове відомство США поставило в Україну три легких системи з протидії мінометному вогню. Всього Україні має бути надано 20 партій таких систем. С. Воррен підкреслив, що США не накладає обмежень щодо використання американського озброєння для боротьби у зоні АТО. Радарні системи були надані Україні безкоштовно, в рамках пакету неповоротної допомоги від США обсягом $118 мільйонів.^[10]^[11]

23 січня 2015 року сенатор США Джон Маккейн у черговий раз закликав президента США Барака Обаму надати Україні летальною зброєю.^[12]

Для президента настав час, щоб продемонструвати дух рішучості, надавши Україні допомогу летальною зброєю, якої вона потребує для захисту. Недотримання цієї вимоги буде чіткою ознакою слабкості не тільки для Путіна, але і для потенційних агресорів у всьому світі.

За час адміністрації Дональда Трампа американська військова допомога невпинно зростала, досягаючи понад 800 мільйонів доларів. Україна нарешті почала отримувати від США летальне озброєння, в тому числі славетні «Джавеліни» з 2018 року.^[13] Американські військові інструктори постійно проводять навчання українських військ на Яворівському та Широколанівському полігонах.

8 червня видання Foreign Policy повідомило, що обережність США щодо постачання важких озброєнь обумовлена небажанням ескалації з Росією. Зокрема, було заблоковано постачання тактичних ракет ATACMS, виходячи з побоювань, що вони можуть бути використані проти цілей на території РФ. Україна готова була дати зобов'язання щодо відповідних обмежень у використанні, але це не допомогло. Подібний підхід США викликав критику у військових експертів^[14].

17 червня Reuters повідомило про те, що план з продажу Україні чотирьох важких безпілотників MQ-1C Grey Eagle, які можуть бути озброєні ракетами Hellfire, припинено на заперечення Пентагону. На думку відомства, їхнє обладнання може потрапити до рук Росії, що може створити загрозу безпеці США^[15]. Раніше видання Politico повідомляло, що труднощі з постачанням цих безпілотників пов'язані із навчанням українських військових роботі з дронами та їх технічним забезпеченням^[16].

Німеччина

Провідні німецькі політики звинувачували німецького канцлера Олафа Шольца у гальмуванні постачання зброї Україні. 23 травня оборонний концерн Rheinmetall заявив що уряд Шольца блокує постачання ЗСУ 100 бойових машин Marder^[17]. 28 травня президент Польщі Анджей Дуда звинуватив Берлін у порушенні обіцянки щодо постачання сучасних німецьких танків Leopard, якими Берлін обіцяв замінити відправлені в Україну радянські танки^[18]. 1 червня Німеччина запропонувала схему, згідно з якою Афіни постачатимуть Україні радянські бронетранспортери БМП-1 в обмін на модернізовані й відремонтовані німецькі БМП Marder, однак Греція заявила що постачання озброєння відповідно до німецької схеми займає багато часу і є надто заплутаним^[19]. 6 червня видання Bild заявило що влада Німеччини боїться, використанням України німецьких танків для вторгнення в Росію^[20]. Проблеми виникли і в передачі Flakpanzer Gepard, які не мають достатньої кількості боєприпасів^[21].

Швейцарія

У квітні вона наклала вето на реекспорт боєприпасів швейцарського виробництва для зенітних самохідних установок Gepard, які Німеччина планує відправити до України^[22].

Також було відхилено прохання Польщі надати зброю для допомоги Києву^[23].

1 червня Reuters повідомило, що уряд Швейцарії заблокував поставку Україні колісних броньованих машин Piranha III швейцарського виробництва з Данії. У Швейцарії пояснили заборону тим, що країна дотримується нейтралітету і не постачає зброю в зони конфлікту. Також країна вимагає, щоб інші держави отримували від неї дозвіл на реекспорт військової техніки та озброєння, які вироблені швейцарськими оборонними компаніями. Державний секретаріат з економічних питань (SECO) відхилив пропозицію Данії надати Україні бронетехніку^[24]. Данія планувала відправити до України близько 25 колісних бронетранспортерів Piranha ІІІ^[25].

Ізраїль

26 травня стало відомо що Ізраїль відмовився постачати України протитанкові ракети Spike^[26].

Угорщина

25 березня Угорщина заявила про відмову надати Україні свою територію для постачання зброї^[27].

5 липня міністр закордонних справ Угорщини Петро Сійярто заявив, що Угорщина не постачає зброї в Україну, бо хоче забезпечити безпеку 150 тисяч етнічних угорців, які проживають на кордоні між цими державами. Оскільки транспорт зі зброєю є метою російських військ і ми не хочемо, щоб вони стріляли районами проживання угорців, — заявив глава МЗС^[28].

Інші види допомоги

Знищення російських військових іншими країнами

Азербайджан

9 листопада 2020 року в ході другої карабахської війни З ПЗРК було збито російський гелікоптер Мі-24 на вірменській території на кордоні з Азербайджаном в результаті загинули двоє льотчиків, ще один постраждав^[29].

Під час військової операції Азербайджану в Карабаху у вересні 2023 було обстріляно машину, де загинуло декілька російських військових, які були частиною миротворчого контингенту. Серед них був і заступник командира підводних сил Північного флоту Росії з військово-політичної роботи, капітан 1-го рангу Іван Ковган. Президент Азербайджану Ільхам Алієв вибачився перед Путіним за це^[30].

Проблеми використання отриманої допомоги

Основною проблемою використання допомоги є нестача достатньої кількості проектів під донорські гроші та єдиного агентства, яке б займалось їх координацією^[31].