М'ясоєдов Григорій Григорович народився 7(19) квітня 1834 у с. Паньково, нині Новодеревеньковського району Орловської області. У 1856—1862 рр. навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Вчився у А. Г. Маркова і Т. А. Неффа.
За переказами, художник мав різкий характер. Він не ужився з першою дружиною — піаністкою, кинув її, але офіційно не розлучився. Зійшовся з молодою художницею Ксенією Івановою, яка 1881 року народила сина Івана. Григорій Григорович відвіз сина до Москви й віддав на виховання родині друга — пейзажиста О. Кисельова[1].
У 1889 р. завдяки сприянню полтавського лікаря О. О. Волкенштейна (познайомився в Москві під час відвідин Л. М. Толстого) М'ясоєдов придбав у полтавському передмісті Павленках садибу з великим фруктовим садом, парком і ставком, де оселився з родиною. У М'ясоєдова бували художники М. О. Ярошенко, В. К. Менк, М. М. Ґе, І. К. Пархоменко, В. О. Волков, скульптор Л. В. Позен, письменник І. О. Бунін (знімав дачу в Павленках, мешкав поряд з М'ясоєдовим; у «Щоденнику» Буніна є запис від 15 серпня 1894, що художник пише його портрет у саду своєї садиби). Дружні стосунки встановилися з В. Г. Короленком.
У 1899 р. художник написав і подарував місту завісу для нового театру[2] (зберігається в Полтавському краєзнавчому музеї), згодом був його почесним художником-консультантом.
М'ясоєдов організував у 1894 р. у Полтаві школу малюнку й живопису, яка проіснувала кілька років. Таку школу пізніше відкрив І. К. Пархоменко, якому М'ясоєдов допоміг посібниками й матеріалами. Учениця художника М. Е. Бухгейм заснувала дитячий гурток малюнка.
Григорій М'ясоєдов заповідав поховати себе без церковного обряду на садибі, у саду, поблизу будинку, де він жив понад 20 років. Однак полтавська поліція «з санітарних міркувань» це заборонила. 20 грудня1911 р. його поховали на міському кладовищі, а 24 грудня (з одержанням дозволу) перепоховали на садибі.
У 1912 р. на могилі встановлено обеліск із сірого граніту (висота 2 м) з написом: «Выдающийся русский художник Г. Г. Мясоєдов. 1834—1911». Поруч — рельєфне бронзове зображення палітри з пензлями.
Могила Григорія Мясоєдова
На фасаді відновленого за його малюнками будинку встановлено меморіальну дошку. Після смерті М'ясоєдова його син Іван (також художник) влаштував у 1912 і 1913 роках виставки творів батька, а згодом розпродав більшу частину робіт разом з колекцією картин художників-передвижників, яка належала М'ясоєдову.
На території колишньої садиби тепер розташована Полтавська гравіметрична обсерваторія.
Ім'ям Г. Г. М'ясоєдова названо вулицю і провулок.
Творчість
Жанрові картини М'ясоєдова правдиво передають убогість і безправ'я селянства («Земство обідає», 1872, Третьяковська галерея), велич і поезію селянської праці («Косарі», 1887, Російський музей, Ленінград).
Григорій М'ясоєдов звертався також до історичних тем («Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», 1873, Третьяковська галерея).
У Полтаві М'ясоєдов створив полотна: «Читання „Крейцерової сонати“ Л. М. Толстого» (1893), «Спокуса», «Портрет селянської дівчини» (обидві — 1897), «Старий з книгою» (1902), «На шляху до знань» (1904); написав пейзажі «Осінній ранок», «Дорога в лісі», «Осиротіли» та ін.
Галерея
Втеча Григорія Отреп'єва з корчми на литовському кордоні (1862). Всеросійський музей О.С.Пушкіна
Мясоєдов Григорій Григорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 375-376.
.jpg)
