Мусульманське завоювання Єгипту

Історія Єгипту

Стародавній Єгипет
Раннє царство (3100–2686 до н. е.)
Стародавнє царство (2686–2181 до н. е.)
Перший перехідний період (2181–2055 до н. е.)
Середнє царство (2055–1650 до н. е.)
Другий перехідний період (1650–1550 до н. е.)
Нове царство (1550–1069 до н. е.)
Третій перехідний період (1069–664 до н. е.)
Пізнє царство (664–332 до н. е.)
Перський період (525–332 до н. е.)
Класична античність
Елліністичний Єгипет (332–30 до н. е.)
Римський Єгипет (30 р. до н. е.– 641 н. е.)
Сасанідський Єгипет (619–629)
Середні віки
Мусульманське завоювання Єгипту (641–969)
Фатімідський Єгипет (969–1171)
Аюбідський Єгипет (1171–1250)
Мамлюцький Єгипет (1250–1517)
Нова історія
Єгипетський еялет (1517–1867)
Французька окупація (1798–1801)
Єгипет періоду Мухамеда Алі (1805–1882)
Єгипетський хедиват (1867–1915)
Новітня історія
Британська окупація (1882–1922)
Султанат Єгипет (1914–1922)
Єгипетське королівство (1922–1953)
Республіка (1953–1958)
Єгипет у складі ОАР (1959–1971)
Федерація Арабських Республік (1972-1977)
Арабська Республіка Єгипет (з 1971)
Цей шаблон:

Арабське завоювання Єгипту — військова операція арабської ісламської армії проти сил Візантійської імперії в Єгипті, що почалася наприкінці 639 чи початку 640 року та завершилася наприкінці 641 року завоюванням великої і густонаселеної країни.

Джерела того часу дають загальне уявлення про завоювання, але є сумнівними й не чіткими в деталях. Невеликий, усього з 3500-4000 вояків, загін ісламського полководця Амра ібн аль Аса вторгнувся в Єгипет із Палестини. Пізінше до них приєдналося ще близько 12 тисяч вояків під командуванням Зубайра ібн аль-Авама[en], але загальне керування й надалі здійснював Амр ібн аль Ас. Армія швидко рухалися від східних кордонів Єгипту в південно-західному напрямі, вздовж пустелі, з метою захопити фортецю Вавилон (старий Каїр). Коли це вдалося, війська рушили на північ і взяли в облогу столицю Александрію. У листопаді 641 року Александрія здалася з зобов'язанням візантійців звільнити її до вересня 642 року[1]

Загін вторгнення складався з представників різноманітних культур, зокрема осілих арабів Північного Хіджазу та Ємену, кочових бедуїнів, навернених до ісламу християн і юдеїв, солдат римського походження з захоплених напередодні Сирії та Палестини, персів, рабів-християн Синаю[2].

Оподаткування під мусульманським керуванням

Ті хто відмовився прийняти іслам оподатковувались у вигляді грошей і їжі на користь військ загарбників і, за це, платникам податків не були треба служити у війську і їм дозволялось вільно практикувати їхню релігію і впорядковувати свої справи.[джерело?]

Іоанн Нікіуський, коптський єпископ, написав літопис, який надає одне з небагатьох немусульманських свідчень цього захоплення написаних місцевим мешканцем, який також був майже сучасником подій. Він пише про мусульманське правління: "І ярмо, яке вони поклали на єгиптян було важче ярма, яке було покладено на Ізраїль фараоном.... Коли світло господнього суду впаде на мусульман, нехай він зробить з ними те, що він зробив з фараоном!".[3][4] Він писав, що після завоювання податки для християн були підвищені «до розміру 22 злитків золота поки всі люди не сховались через великий гніт і не могли знайти чим заплатити.»[5] Пишучи про оподаткування людей в саме Александрії, він зауважує:

І жоден не міг перерахувати плачі і ридання, які відбувались у місті: вони навіть віддавали їхніх дітей в обмін на великі суми, які вони мусили платити щомісяця. І не було нікого, щоб допомогти їм, і Бог знищив їхні надії, і віддав християн на поталу їхнім ворогам.[6]

Про Амр ібн аль-Аса Іоанн Нікіуський писав: «Він любив гроші»; «він вдвічі підвищив податки для селян»; «він вчинив чисельні насильницькі дії»; «він не мав жалю до єгиптян і не дотримувався угоди, яку вони уклали, бо він був варварської раси»; і «він погрожував смертю будь-якому копту, який приховав скарб.»[7]

Примітки

  1. ↑ Kennedy, H. (1998). Egypt as a province in the Islamic caliphate, 641-868. The Cambridge History of Egypt, 1, 62-85. [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  2. ↑ Sijpesteijn, P. M. (2007). The Arab conquest of Egypt and the beginning of Muslim rule. 437-459 [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.] У кн. Egypt in the Byzantine world, 300-700. Під ред. Roger S. Bagnall. Cambridge University Press, Cambridge. ISBN 9780521871372(англ.)
  3. ↑ A Sword over the Nile. Austin Macauley. June 2020. ISBN 9781643787619.
  4. ↑ Charles, Robert H (1913). The Chronicle of John, Bishop of Nikiu: Translated from Zotenberg's Ethiopic Text, Частина CXX: параграф 32.
  5. ↑ Charles, Robert H (1913). The Chronicle of John, Bishop of Nikiu: Translated from Zotenberg's Ethiopic Text, Частина CXXI: параграф 4.
  6. ↑ Charles, Robert H (1913). The Chronicle of John, Bishop of Nikiu: Translated from Zotenberg's Ethiopic Text, Частина CXXI: параграф 7.
  7. ↑ The Arab Conquest of Egypt and the Last Thirty Years of the Roman Dominion. Clarendon Press. 1902. с. 460. ISBN 9780524081556.

Література


Прапор Єгипту Це незавершена стаття про Єгипет.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.