Іван Матвійович Мулярчук народився 27 липня1930 року в селі Острожці Рівненської області в багатодітній, національно-патріотичній родині Матвія й Анастасії Мулярчуків[1]. У церковній книзі записали, що він народився 25 липня, а в нотаріальній — 27-ого. У родині було семеро дітей. Старшого брата забрали в Радянську армію, але він утік в УПА та зник безвісти після Другої світової війни. Сестра була зв'язковою УПА. Родину дивом не вивезли в Сибір, дядька вислали в робоче поселення СухобезводнеНижньогородської області.
За часів польського панування ходив навчатися у єврейське містечко за два кілометри від дому, але потім його винищили німці[2]. 1952 року закінчив одночасно Острозьку середню і Луцьку художню школи. Але потім у Львові й Луцьку вчитися йому не давали. Упродовж 1960-1970-х років жив і навчався на Кубані там і почав займатися скульптурою. 1964 року у станицях Полтавська і Київська, а також на хуторі Шевченка спорудив пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим на фронтах Другої світової війни. Загалом, у 60-ті роки скульптор створив у Краснодарському краю шість монументальних творів воєнної тематики.
1967 р. в Краснодарі дипломною скульптурною композицією «Рибак Азов'я» закінчив з відзнакою художньо-графічний факультет Кубанського державного педагогічного інституту (нині університет РФ). 1970 року зробив меморіал пам'яті у станиці Старотиторівська.
Скульптором мріяв бути ще зі шкільних років. Починав свій творчий шлях із живопису. Вперше взяв пензель до рук будучи семикласником. Перші картини написані олійними фарбами. Головною темою з понад 200 робіт є людина[3]. Працює в галузі станкової монументальної скульптури, для своїх робіт використовує: мармур, граніт, камінь-пісковик, бронзу, мідь, штучний камінь, гіпс, глину, дерево і цемент. Автор більше 40 монументальних пам'ятників (Кубань, Оренбург, Волинь, Рівенська область, Тернопілля)[4]. .
Роки творчості І. Мулярчука можна розділити на два періоди: радянський та незалежної України. Упродовж 1970-1990-их рр. створив портретну галерею своїх сучасників-тернополян та низку меморіальних скульптур. У 80-ті створив близько шістидесяти робіт, із них — 6 пам'ятників і 54 станкових скульптур.
Перша робота скульптора в Тернополі — це пам'ятник Іванні Блажкевич у Денисові. За сорок років творчої діяльності у одинадцяти районах Тернопільщини встановив 37 пам'ятників.
Вершиною творчості є тернопільський період кінець ХХ — початку ХХІ століття[5].
Доробок
Портрети
Т. Бугайченка (1977, тонований гіпс, 80×20×30)[6],
Г. Шостацького (1978, тонований гіпс, 65×30×35)[6],
двічі Героя Соціалістичної Праці Є. Долинюк (1977, тонований гіпс, 70×40×35)[6],
Я з дитинства найбільше любив Шевченка та Руданського. Вивчав їхню творчість і коли НКВД вивозило речі з батьківської хати через різні підозри, то найбільше я шкодував за книгами, серед яких були і твори Кобзаря...
В Україні мені вчитися недавали. З одного інституту вигнали, з іншого теж. Довелося їхати в Краснодарський край. Тільки там я і зміг вивчитись нарешті на скульптора.
До нас приїхав в село із Польщі іконописець. Подивився, якось я йому сподобався, каже: я вам даю фарби, і даю вам кісті, і прошу, малюйте. Почав малювати - о, ти добре будеш малювати! [12].
Виставки
Учасник обласних, зональних, всеукраїнських, республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставок. Від 1971 — учасник збірних виставок у містах Тернопіль, Львів, Київ, Москва (нині РФ). Спільна виставка з Ігорем Бортником — у Тернополі в 1987 році, Індивідуальна виставка — в Тернопільському художньому музеї в липні-серпні 2015[13].
2010 р. до свого 80-ти річчя організував виставку робіт у приміщення обласної організації НСХУ.
Директор Тернопільського обласного художнього музеюІгор Дуда 26 липня 2015 року на відкритті індивідуальної виставки скульптора зазначив, що «мистецтво Тернопільщини, і Тернополя зокрема, без творчості Івана Мулярчука було б, звичайно, неповним. Отак єднаються Волинь і Галичина у творчості Мулярчука»[14].
Альбом
У 2010 році у видавництві «Терно-граф» вийшов альбом Івана Мулярчука, в якому відображена творча праця скульптора протягом його життєвої діяльності.
Родина
Дружина Горбенко Ніна Михайлівна (нар. 1940 р. на Кубані — пом. 2022 р. у Києві). Сини: Дмитро (нар. 1965) — скульптор, Євген (нар. 1970) — філософ[15] та п'ятеро онуків.
Література
Жирновий Л. Відкриття пам'ятника воїнам-рибанкам// Танець, 1970, 3 лип;
Натхнений ритмами сучасності// Вільне життя, 1988, 21 серпня;
Заболотна Г. Воскресла у камені пам'ять// Вісний Надзбруччя, 1993р, 20 лип.,
Тернопільський організації національної спілки художників - 20: Каталог, Т., 2003,
Молярчук Іван. Скульптура: Альбом. Т. 2010,
Мулярчук Іван Матвійович/ Ю.І. Долина//Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]/Редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. - К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. - Режим доступу: https://esu.com.ua/article-70422.
↑ абвВыставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 28.