Неназваний оповідач одружується з Мореллою, жінкою з великими науковими знаннями, яка копається в дослідженнях німецьких філософівФіхте і Шеллінга. Морелла проводить свій час за читанням в ліжку і вчить свого чоловіка. Усвідомлюючи її фізичне нівечення, чоловікові, оповідачу, стає страшно і він бажає смерті дружини та вічного миру. Його бажання здійснюється, але в момент смерті Морелла народжує дочку.
Оповідач-вдівець тримає дочку під замком, нікому її не показує, навіть не дає їй ім'я. Дочка підростає і батько в страху розуміє, що вона — точна копія матері. Однак дочку він любить так само сильно, як ненавидів її матір. До десяти років схожість дівчинки з померлою Мореллою стає нестерпною. Батько вирішує хрестити її, щоб вигнати з неї зло.
Під час церемонії священик запитує оповідача, яким ім'ям він хоче наректи свою дочку, і з його губ, проти його волі, злітає ім'я «Морелла». Відразу ж, дочка кричить, «Я тут!» і вмирає. Батько відносить тіло дочки в сімейний склеп і не знаходить там тіла її матері.
Аналіз
Рішення оповідача назвати свою дочку Морелла вказує на його підсвідоме бажання її смерті[2].
Переродження Морелли викликає підозри, що вона вампір, що відтворила себе, щоб помститися оповідачеві[3].
Едгар По досліджує ідею, що відбувається після смерті, чи може особистість продовжувати існувати поза організмом людини і повертатися до інших особистостей[4].
Він був натхненний теорією Шеллінга про особистість, згадка про якого є в романі[5].
Публікація
Вперше Морелла була опублікована в квітні 1835 в «Southern Literary Messenger». Виправлена редакція перевидана в листопаді 1839 в «Burton's Gentleman's Magazine». Перша публікація містила в собі вірш «Гімн» (Hymn) з 16 рядків, цей гімн за сюжетом співала Морелла. З останнього прижиттєвого видання оповідання (The Broadway Journal, 21 червня 1845) гімн був виключений автором і з тих пір публікувався окремо під назвою «Католицький гімн» (A Catholic Hymn).
↑Провалля і маятник: Оповідання, поезії. — Харків, 2006 / Морелла. Переклад Ірини Бояновської, 242-246 с.
↑Kennedy, J. Gerald. «Poe, 'Ligeia,' and the Problem of Dying Women» collected in New Essays on Poe's Major Tales, edited by Kenneth Silverman. Cambridge University Press, 1993. p. 119. ISBN 0-521-42243-4
↑Tate, Allen. "Our Cousin, Mr. Poe, " collected in Poe: A Collection of Critical Essays, Robert Regan, editor. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall Inc., 1967. p. 39