PROFILPELAJAR.COM

Модель відкритої музики — економічна і технологічна модель музичної індустрії, що розроблена на основі дослідження, проведеного в Массачусетському технологічному інституті. Вона передбачає, що відтворення записаної музики буде швидше сприйматись як послуга, а не як продаж окремих товарів. Очікують, що лише цифрова дистрибуція музичних творів за передплатою, яка підтримує спільне використання файлів без DRM, протистоятиме небажаному масовому поширенню записів. Це дослідження стверджує, що ціна 9$ на місяць за безлімітний обсяг встановила б рівновагу між попитом і пропозицією, але рекомендує 5$ на місяць як довгострокову оптимальну ціну^[1].

Починаючи з 2002 року, коли це дослідження було проведено, багато фірм музичної індустрії прийняли низку його положень, і багато музичних сервісів за підпискою прийняли його як основу для своєї біснес-моделі^[2]^[3].

Огляд

Відкрита модель в музиці постулює п'ять необхідних вимог для діяльності життєздатної комерційної розподільної мережі цифрової музики:

# Вимога Опис

1 Відкритий файлообмін Користувачі повинні мати можливість вільно обмінюватися файлами між собою

2 Відкриті формати файлів Контент повинен поширюватись у відкритих форматах без будь-яких обмежень DRM

3 Відкрите членство Власники авторських прав повинні мати змогу вільно реєструватись, щоб отримувати платежі

4 Відкриті платежі Оплата має прийматися багатьма різними способами, а не всередині закритої системи

5 Відкрита конкуренція Має існувати кілька подібних мереж, які можуть бути пов'язані, але не повинні бути монополією

Відкриту модель в музиці вперше сформулював Шуман Госемаджумдер^[en] у своєму дослідження 2002 року «Advanced Peer-Based Technology Business Models»^[1] у Школі менеджменту MIT Sloan. Наступного року на неї вже посилались як на модель відкритої музики^[4].

Модель пропонує змінити схему взаємодії продавця і споживача на ринку цифрової музики: замість того, щоб розглядати музику як товар, що придбаний в інтернет-магазині, до неї треба ставитись як до послуги, яку надає індустрія звукозапису, де фірми слугують посередниками між виробниками і кінцевими споживачами. Ця модель надає споживачам необмежену кількість завантажень цифрових записів за ціною 5$ на місяць^[1] (станом на 2002). Очікують, що застосування цієї моделі принесе підприємствам музичної індустрії дохід більше як 3 млрд$ на рік^[1].

Дослідження, яке провів Массачусетський технологічний інститут, показало попит на незалежні програми файлообміну. Оскільки інтерес до певного цифрового контенту високий, і ризик придбати якийсь товар незаконним шляхом низький, користувачі вдаються до послуг таких сервісів як Napster, Morpheus (віднедавна BitTorrent і The Pirate Bay)^[1].

Впровадження в індустрії звукозапису

Деякі експерти пророкують, що впровадження відкритої моделі в музиці спричинить крах системи онлайн-поширення музики на основі технології керування цифровими правами DRM^[4]^[5].

Критики відкритої моделі відзначають, що її впровадження не усуває проблему піратства^[6]. Інші заперечували, що це було насправді найбільш ефективним вирішення проблеми піратства^[7], оскільки піратство було «неминучим»^[8]. Прихильники стверджують, що ця модель є чудовою альтернативою нинішній системі методів боротьби проти обміну файлами, яку використовує індустрія звукозапису^[9]. Деякі аспекти цієї моделі були з часом прийняті музичною індустрією та її партнерами:

Скасування управління цифровими правами являє собою значний зсув у галузі. У 2007 році Стів Джобс, виконавчий директор компанії Apple, опублікував лист^[10], в якому закликав покласти край DRM в музиці. Кілька місяців по тому, Amazon.com запустив музичний магазин mp3-файлів вільний від DRM^[11]. Через рік, iTunes Store скасував DRM на більшу частину своїх окремих композицій^[12].
Оплата була відносно проста, і iTunes Store запропонував подарункові карти, які можна придбати за готівку, з моменту запуску в 2003.
2011 року Apple запустила свій сервіс iTunes Match за моделлю підписки, яка підтримує обмін файлами між власними пристроями користувачів^[13]. Тим не менш, ціна передплати — $ 25 на рік — не включає в себе ціну контенту, а кожну композицію досі потрібно купувати окремо з магазину iTunes.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Shuman Ghosemajumder (10 травня 2002). Advanced Peer-Based Technology Business Models. MIT Sloan School of Management. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Marco Consoli (3 липня 2014). Spotify, il business folle sbarca a Wall Street. L'Espresso. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Karol Kopańko (5 червня 2015). Dla użytkowników streaming muzyki jest spełnieniem marzeń, a dla wytwórni - źródłem obaw. Gazeta.pl. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ ^а ^б Ruth Suehle (3 листопада 2011). The DRM graveyard: A brief history of digital rights management in music. Red Hat Magazine. Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Emanuele Lunadei; Christian Valdiva Torres; Erik Cambria (18 травня 2014). Collective Copyright. International World Wide Web Conference 2014. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Sungwon Peter Choe (2006). Music Distribution: Technology and the Value of Art in Society. KAIST. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Andrew Traub (25 листопада 2009). Open music model. US Intellectual Property Law. Архів оригіналу за січень 1, 2011. Процитовано жовтень 24, 2015.
↑ Yrjö Raivio (4 грудня 2009). Mobile Services and the Internet: A Study of Emerging Business Models (PDF). Helsinki University of Technology. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2012. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Matěj Myška (December 2007). Flat Fee Music (PDF). Masaryk University Journal of Law and Technology. Архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2011. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Steve Jobs (6 лютого 2007). Thoughts on Music. Apple Inc. Архів оригіналу за жовтень 22, 2015. Процитовано жовтень 24, 2015.
↑ Marshall Kirkpatrick (25 вересня 2007). Amazon MP3 Launches DRM-Free Music Store. ReadWriteWeb. Архів оригіналу за травень 10, 2012. Процитовано жовтень 24, 2015.
↑ Peter Cohen (6 січня 2009). iTunes Store goes DRM-free. MacWorld. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 24 жовтня 2015.
↑ Erik Rasmussen (16 листопада 2011). Cloud Music and iTunes Match. Архів оригіналу за 12 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.