Миколайчук Марія Євгенівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколайчук.
Миколайчук Марія Євгенівна
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження8 квітня 1941(1941-04-08)
Місце народженняВитилівка, Кіцманський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті1 лютого 2023(2023-02-01) (81 рік)
Місце смертіЧернівці, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Громадянство СРСР
 Україна
Національністьукраїнка
Професіяспівачка, акторка, фольклористка
Інструментивокал[d]
Жанриукраїнська народна музика
Колективи«Золоті ключі»
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
Нагороди
Народний артист України
У шлюбі зМиколайчук Іван Васильович

Миколайчук Марія Євгенівна (уроджена Карп'юк[1]; 8 квітня 1941, с. Витилівка, Кіцманський район, Чернівецька область — 1 лютого 2023, Чернівці) — українська співачка, фольклористка, акторка. Народна артистка України (2005). Член Національної Спілки кінематографістів України. Дружина Івана Миколайчука.

Біографія

Закінчила студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, працювала акторкою в театрі.

1961 — почала співати в Українському народному хорі імені Г. Верьовки.

29 серпня 1962 — вийшла заміж за Івана Миколайчука[1].

1970 — отримала квартиру на Березняках[2].

З початку 1970-х рр. — учасниця фольклорного вокального тріо «Золоті ключі» (з Ніною Матвієнко й Валентиною Ковальською).

У складі тріо знімалась у фільмах і телестрічках: «Пропала грамота», «Дівочі мрії», «Тріо „Золоті ключі“» тощо.

Квартиру Миколайчуків на Березняках любив відвідувати Володимир Івасюк, коли в 1970-х роках бував у Києві. У один із вечорів він дав Марії Євгенівні переписати тексти та ноти буковинських пісень, записаних його вуйком. Лише багато років по тому Марія Миколайчук наспівала й видала ці пісні в збірках «Прощаюсь, ангеле, з тобою» та «Буковино…»[3].

2005 — отримання звання народної артистки України[4].

2021 — зіграла роль Ірини Сергіївни у фільмі Романа Балаяна «Ми є. Ми поруч»[5].

Померла 1 лютого 2023 року у віці 81 року в Чернівцях після тривалої хвороби[6]. Була похована 3 лютого в одній могилі з чоловіком на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 33).

Фільмографія

Дискографія (народні пісні)

Примітки

  1. ↑ а б Валентина Ковальська. «Про мене ще ніхто не писав». Марія Миколайчук // Сайт Ін-ту українознавства. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 25 травня 2011.
  2. ↑ Марія Миколайчук: «Бачу — якесь дівча стало біля могили на коліна й молиться» // Газета по-українськи, № 27, 9.12.2005
  3. ↑ П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 26-27. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
  4. ↑ Указ президента України про присвоєння почесного звання "Народний артист України". Архів оригіналу за 21 червня 2005. Процитовано 21 червня 2005.
  5. ↑ Новітнє українське поетичне кіно від Романа Балаяна. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  6. ↑ Пінькас, Тетяна (1 лютого 2023). Померла співачка та акторка Марія Миколайчук — дружина Івана Миколайчука. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
  7. ↑ Марія Миколайчук — Прощаюсь, Ангеле, з тобою. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
  8. ↑ Марія Миколайчук. Буковино…
  9. ↑ Марія Миколайчук. Ой, червона калиночко. Золота колекція. Архів оригіналу за 22 листопада 2011. Процитовано 25 травня 2011.

Посилання