Микитюк Іван Васильович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Микитюк.
Іва́н Васи́льович Микитю́к ( 5 липня 1948, Задубрівці) — український скульптор.
Біографія
У 1973—1979 роках навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва на кафедрі художньої кераміки.[2] Серед викладачів Зеновій Флінта, Іван Якунін, Дмитро Крвавич, Данило Довбошинський.[3] Від 1988 року член Спілки художників. 2001 року отримав звання Заслуженого діяча мистецтв. 1992 року доцент, а від 2002 — професор на кафедрі скульптури Львівської національної академії мистецтв. Працює переважно у галузі станкової пластики. 1985 року у Львові відбулась перша персональна виставка.[4] Член заснованого у Львові 1989 року Клубу українських митців.[5]
- Роботи
- «Зустріч» (1979, шамот, дерево, 38×17×17).[4]
- «Чекають матері синів» (1982, тонований гіпс, 60×35×46)[6]
- Листи з фронту (1985, дерево, 56×38×33).[7]
- «Чоловічий портрет» (1987, тонований гіпс).[4]
- «Портрет юнака» (1988, тонований гіпс, 50×23×25).[8]
- «Чоловічий портрет» (1988, кераміка, чорне димлення, 26×27,5×20).[8]
- «Козацький мотив» (1989, бронза).[4]
- «Природний мотив» (1989, дерево).[4]
- «Ю. Федькович» (1989, шамот, 67×55×40).[4]
- Меморіальна таблиця Степанові Гжицькому на фасаді корпусу Університету ветеринарної медицини, вулиця Пекарська, 50 у Львові (1991, бронза, архітектор Володимир Турецький).[9]
- «Мойсей» (1994, камінь дерево).[4]
- «Природний мотив III» (1995, шамот).[4]
- «Трюк» (1997, дерево).[4]
- «Пригноблений» (1998, дерево).[4]
- «Жіночий торс» (1998, бронза).[4]
- «Природний мотив II» (1999, дерево).[4]
- Пам'ятник на могилі Софії Караффи-Корбут у Куткорі (2000).[10]
- «Гордий» (2000, бронза, камінь).[4]
- «Бунт» (2001, бронза).[4]
- «Жіночий торс» (2001, бронза).[4]
- «Чоловічий торс» (2001, бронза).[4]
- «Жіночий торс» (2002, гіпс, камінь).[4]
- «Відголосся Карпат» (2003, гіпс, дерево).[4]
- «Карпатська легенда» (2003, гіпс).[4]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Будапешті (2007).[11]
- «Жіночий портрет» (2008, бронза, 38×27×14).[12]
- «Мойсей» (2009, бронза).[13]
- Меморіальна таблиця митрополитові Андрею Шептицькому у Києві (2015).[14]
Примітки
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Голубець О. Митець людської краси та творчої енергії // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2008. — № 19. — С. 276—280.
- ↑ Микитюк Іван Васильович // Художники України: енциклопедичний довідник / Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ; редкол.: В. Д. Сидоренко (голова) та ін. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 380. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Іван Микитюк. Скульптура = Ivan Mykytiuk. Sculpture / вступна стаття Ореста Голубця. — [б. р.]
- ↑ Яців Р. Ідеали, повертайтеся! // Сучасність. — 1991. — № 5 (361). — С. 51. — ISSN 0585-8364.
- ↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 15.
- ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 8.
- ↑ а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 11.
- ↑ Львівська академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1784—2000). — Львів : Модерн-2, 2000. — С. 820—821. — ISBN 966-7158-73-X.
- ↑ Костенко Т. Створила шедеври, але не побачила їх надрукованими за життя // Високий замок. — 10 листопада 2014. — № 165 (5229). — С. 9.
- ↑ Войцехівський Б., Денисенко В. Громадянин світу за покликанням. Дипломатична візія скульптурної Шевченкіани // Україна дипломатична. — 2013. — Вип. 14. — С. 820.
- ↑ Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 81. — ISBN 978-966-2004-32-8.
- ↑ Весняний салон — 2010 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 40.
- ↑ Вшанування митрополита Андрея // Шлях перемоги. — 11 листопада 2015. — 45 (3202). — С. 4.
|
|