Медник жовточубий

Медник жовточубий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Медолюбові (Meliphagidae)
Рід: Медник (Lichenostomus)
Вид: Медник жовточубий
Біноміальна назва
Lichenostomus melanops
(Latham, 1801)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Turdus melanops
Meliphaga melanops
Ptilotis melanops
Посилання
Вікісховище: Lichenostomus melanops
Віківиди: Lichenostomus melanops
ITIS: 560797
МСОП: 22704076
NCBI: 722678

Ме́дник жовточубий[3] (Lichenostomus melanops) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії.

Опис

Жовточубий медник (Новий Південний Уельс)
Жовточубий медник
Жовточубі медники (підвид L. m. cassidix)

Довжина птаха становить 17—23 см, вага 14—31 г, самиці дещо менші за самців. Лоб, тім'я і горло яскраво-жовті, на обличчі «чорна» блискуча маска, на скронях яскраво-золоті плями. Верхня частина тіла оливково-зелена, крила і хвіст оливково-коричневі, нижня частина тіла оливково-жовта. Очі карі, дзьоб чорний, лапи сірувато-коричневі.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[4]

Поширення і екологія

Жовточубі медники мешкають на сході й південному сході Австралії[5]. Вони живуть у сухих відкритих склерофітних лісах і рідколіссях, у яких переважають евкаліпти з чагарниковим підліском, а також маллі[en], Acacia harpophylla і Callitris.

Представники підвиду L. m. cassidix живуть у густих чагарникових заростях на берегах річок, де переважають евкаліпти Eucalyptus camphora з густим підліском з Leptospermum lanigerum, Melaleuca squarrosa, Gahnia, папороті і купинної трави[6][7].

Поведінка

Жовточубі медники — активні, галасливі птахи, які утворюють колонії до кількох сотень птахів. Вони агресивно захищають територію, на якій ростуть квітучі дерева. Ці птахи мають різноманітну вокалізацію, що включає трелі «туї-т-туї-т», посвисти «віт-віт», різкі крики «квірк» і короткі контактні голосові сигнали «уїп» або «чоп-чоп»[8].

Жовточубі медники живляться переважно різноманітними безхребетними — комахами, павуками, іноді також равликами. Також до їх раціону входить падь, нектар і сік евкаліптів, іноді плоди і квітки. Птахи ловлять комах в польоті і шукають на стовбурах дерев.

Сезон розмноження у жовточубих медників триває з липня по березень (переважно з вересня по січень). Гніздо цих птахів має чашоподібну форму, робиться з сухої трави, кори та іншого рослинного матеріалу, скріплюється павутинням та встелюється мохом і пір'ям. Воно підвішується за край в густому чагарнику. В кладці 2-3 рожевуватих яєць, поцяткованих червонуватими або охристими плямками, розміром 23×17 мм[9]. Інкубаційний період триває 14-16 днів, насиджують самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці, а також їх помічники. Пташенята покидають через 13-15 днів після вилуплення і стають самостійними у віці 6 тижнів. За сезон може вилупитися два виводки[10]. Жовточубі медники іноді стають жертвами гніздового паразитизму віялохвостих кукавок і блідих зозуль та смугастощоких дідриків.

Збереження

МСОП і австралійський уряд загалом класифікують цей вид як такий, що не потребує особливого захисту зі збереження. Однак підвид L. m. cassidix класифікується Австралією і штатом Вікторія як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Це найбільший підвид жовточубого медника, а його популяція нараховує до 170 птахів, що мешкають у заповіднику Єлінґбо[en], а також у неволі в заповіднику Гілсвілл.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Lichenostomus melanops: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 вересня 2022
  2. ↑ Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae (лат.). London: Leigh & Sotheby. с. xl, xlix. 
  3. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 вересня 2022. 
  5. ↑ Simpson, Ken, Day, N. and Trusler, P. (6th edn., 1999). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Penguin Books Australia ISBN 067087918-5.
  6. ↑ McMahon, A.R.G. and Franklin, D.C. (1993) "The significance of Mountain Swamp Gum for Helmeted Honeyeater populations in the Yarra Valley." Victorian Naturalist 110: 230-237.
  7. ↑ Pizzey, Graham; Doyle, Roy (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
  8. ↑ Slater, Peter (1974) A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. ISBN 085179813-6
  9. ↑ Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 308—309. ISBN 0-646-42798-9. 
  10. ↑ Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition. ISBN 978174021417-9
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.