Раухами був збудований маєток, який використовувався як мисливське угіддя, в'їзна брама була оздоблена скульптурами вепрів, які є частиною гербу Раухів.
Під час радянської окупації маєток почали використовувати як психіатричний диспансер № 3. Більша частина приміщень зруйновані, або знаходяться у занедбаному стані. Збереглася в'їзна брама маєтку, господарські будівлі та стайні. Неподалік від брами збереглися руїни родинного склепу Раухів.
Сучасний стан маєтку
Ймовірна будівля мисливського маєтку Рауха - знаходиться в руїнах
Ймовірна будівля мисливського маєтку Рауха - знаходиться в руїнах
Одне із господарських приміщень, яке використовується Психіатричною лікарнею
Одне із господарських приміщень, яке використовується Психіатричною лікарнею
Господарська будівля
Господарська будівля
Продуктове сховище маєтку графа Рауха. Використовується як бомбосховище Психіатричної лікарні
Продуктове сховище маєтку графа Рауха. Використовується як бомбосховище Психіатричної лікарні
Повне ім'я — Георг Адольф Дітріх фон Раух (нім.Georg Adolph Dietrich von Rauch, рос. Егор Иванович Раух) — лікар балто-німецького походження, лейб-медик, член Російської військово-медичної академії[1] Його дружиною була Юстина фон Раух, до шлюбу Різенкампф. У 1817—1819 роках був членом масонської ложі.[2]. 12 квітня 1846 року став дійсним статським радником і отримав дворянський титул.[3] У 1851 році родина Раухів придбала маєток в Заводівці, керуючим яким був племінних дружини — Юстус Йоганн Конрад Різенкампф. Помер і похований у Санкт-Петербурзі.
Син Георга Рауха, генерал-лейтенант, учасник Російсько-турецької війни. Звання дістав по закінченні війни, 17 квітня 1879 року. Був начальником 22-ї піхотної дивізії, з 1889 року — командувачем 15-го армійського корпусу. Нагороджений орденом св. Станислава 1-го ступеню (1874 рік), св. Володимира 2-го ступеню (1881 р.) і Білого Орла (1884 р.). Помер і похований у Варшаві.
