Народився у Гданську в сім'ї середньозаможного німецького купця, лютеранина Ганса Ґруневеґа, який незабаром помер. Мати — Урсула з Рьосслерів.
Вітчим віддав його 1567 року навчатись до міської школи (інша версія — навчався в парафіяльній школі при костелі Діви Марії Ґданьська, в приватних вчителів[3]). В 1574 році, за звичаєм у Ґданьську, відправлений до Бидґоща вивчати польську мову.[3]
Для оволодіння ремеслом він найнявся з серпня 1579 року до купця Ґеорґа Керстнера з Варшави. Там він познайомився з вірменським купцем Асадуром (Асвадуром,[4] Богданом) зі Львова, до якого переїхав 5 липня 1582 року. У щоденнику він записав, що у Львові йому сподобалось більше, ніж у Варшаві, та що купець Асадур був йому за хазяїна і за батька. З торговими караванами він здійснив шість подорожей до Константинополя, одну до Києва і Москви (жовтень 1584 — вересень 1585). В 1587 році відвідав родину в Ґданську, правдоподібно, востаннє.[3] Вірмени запропонували йому одружитись з донькою одного з купців, він не прийняв пропозиції.[4]
У вересні 1588 року вступив до ордену домініканців, змінивши обряд на католицький під впливом львівських домініканців. 22 травня 1592 року був висвячений на ксьондза.[3] Прийняв ім'я Вацлава (Венцеслава) з Гданська і перебуваючи у львівському кляшторі до 1602 року. У наступні роки він подорожував до Італії (Рим, Венеція), перебував у домініканських кляшторах Кракова, Вроцлава, Варшави. В 1605 році став сповідником домініканок Плоцька. Мартін Ґруневеґ передав 1606 року свій щоденник дітям сестри Катерини і його подальша доля невідома. Від племінників щоденник потрапив до міського архіву Гданська.
Щоденник
Свої подорожі описав німецькою мовою на майже 2000 (1932[3]) сторінках щоденника, який зберігається у науковій бібліотеці Польської академії наук Гданська. Останні записи були зроблені в Плоцьку після 26 березня 1606 року.[3]
Він навів опис життя своєї родини у Ґданську, історію міста з 1400 року. Далі подав опис своїх подорожей 1579-88 років, відвіданих міст Корони, України, Молдавії, Балкан, Московії з коротким описом фортифікацій, головних будівель, походження назв міст. Дано опис життя мешканців будинку в Ґданську, його вулиць, школи, найбільший фрагмент присвячений облозі міста у 1577 році.[3]
Там наведений доволі детальний опис Львова (тут була написана більша частина пам'ятки[3]), Києва зі схемами, історією виникнення цих міст, описано Ярослав, Константинів, Тернопіль, Перемишль, Хотин та інші міста. Ґруневеґ вказував, що він користувався рукописними документами, зокрема з архіву монастиря домініканців Львова. При описі Львова він називає засновником міста князя Лева І, подає легенди про боротьбу князя з левом, змієм, зведення церкви св. Юра, вказує на руське («Reussen») походження міста, краю, причому населення Московського царства іменує московитами. Серед малюнків Ґруневеґа є зображення Високого замку, колишньої Успенської церкви і її іконостасу, дерев'яної передміської синагоги, схеми готичного монастиря домініканців. При описі Києва він згадав засновника князя Кия, подав опис Софійського собору, Києво-Печерської лаври, забудови Подолу, подав зображення Михайлівського собору. Рисунки з його щоденника є найстарішими документальними зображеннями архітектурних пам'яток, що дійшли до наших днів.
У 1584 році, під час перебування на річці Борщагівці, Ґруневеґ задокументував, що борщ є «щоденною їжею і напоєм» русинів. Це є однією з найраніших письмових згадок про «борщ» у значенні страви і напою.[5][6]
Ісаєвич Я. Д. Нове джерело про історичну топографію та архітектурні пам'ятки стародавнього Києва // Київська Русь. Культура. Традиції. — К., Вид.: Наукова думка. 1982.
Ісаєвич Я. Д. Найдавніший історичний опис Львова // «Жовтень», 1980, № 10
Ісаєвич Я. Д. Мартин Груневег і його опис Києва // «Всесвіт», 1981, № 5;
Ісаєвич Я. Д. Мандри Мартина Груневега — маловідомий німецький опис України на переломі XVI—XVII ст. // Німецькі колонії в Галичині. Львів, 1996. — Львів: Історичні нариси, 1996.
Осіпян О. Соціальна циркуляція минулого й історичні уявлення на мікрорівні: вигадане військове співробітництво вірмен з татарами на службі у князя Лева Даниловича в «Потрійному Львові» Ю. Б. Зиморовича (1660-ті рр.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 6 (525) (лист.-груд.). — С. 142. — ISSN 0130-5247.
Almut Bues. Aufzeichnungen des Dominikaners Martin Gruneweg. В-во Harrassowitz Wiesbaden, 2008. — ISBN 978-3-447-05269-6. (нім.)
Almut Bues. Martin Gruneweg (1562 — nach 1615) — Ein europaischer Lebensweg Martin Gruneweg (1562- after 1615) — A European Way of Life/ В-во Harrassowitz, 2009 ISBN 9783447059268ISBN 3447059265(нім.), (англ.)
Alexandru Ciocîltan. Martin Gruneweg's Travels to Moldavia, Wallachia and Dobroudja. Studies and Materials of Medieval History (XXVII/2009) (рум.)
Ryszard Walczak. Grunwewg (Grünwewg) Marcin (1562- ро1606) // Polski Słownik Biograficzny.— W — W — R, 1961.— Т. ІХ/2, z. 41. — S. 52 (пол.)
Martin Gruneweg (1562 – nach 1615). Ein europäischer Lebensweg / Martin Gruneweg (1562 – after 1615). A European Way of Life. – Wiesbaden, 2009. – 403 s. (link [Архівовано 11 вересня 2021 у Wayback Machine.])
