Марк Шоволтер

Марк Шоволтер
англ. Mark R. Showalter
Народився5 грудня 1957(1957-12-05) (67 років)
Абінгтон Тауншип, Монтґомері, Пенсільванія, США
Місце проживанняКаліфорнія
Країна США
Діяльністьастроном, дослідник
Alma materКорнелльський університет (1 червня 1986)[1]
Oberlin Colleged (1 червня 1979)[2]
ЗакладІнститут SETI[3]

Марк Роберт Шоволтер (англ. Mark Robert Showalter, нар. 5 грудня 1957 р.) — старший дослідник Інституту SETI[4], першовідкривач шести супутників і трьох планетних кілець. Він є головним дослідником NASA Planetary Data System[en] Rings Node, співдослідником місії Кассіні-Гюйгенса на Сатурн і тісно співпрацює з місією New Horizons на Плутон[5].

Біографія

Шоуолтер народився в Абінгтоні в штаті Пенсильванія. У дитинстві йому подобалося гратися з іграшками на наукову тематику. Підлітком він косив газони, щоб придбати телескоп. У 1979 році він здобув ступінь бакалавра в Оберлінському коледжі[en]. Спочатку він вагався, чи продовжувати наукову кар’єру після закінчення бакалаврату, але прийняв остаточне рішення, побачивши зображення Юпітера, надіслані на Землю «Вояджером-2»[6].

Шоволтер здобув ступінь магістра з астрономії в Корнелльському університеті в 1982 році та ступінь доктора філософії в Корнелльському університеті в 1985 році[6][7]. Його дисертація була присвячена системі кілець Юпітера, в якій він відкрив нове «павутинне кільце»[8][9].

У 1990 році, використовуючи дані «Вояджера» десятирічної давнини, Шоуолтер відкрив Пан, вісімнадцятий і внутрішній супутник Сатурна. Він обертається всередині щілини Енке та утримує її відкритою, працюючи як супутник-пастух[10][11].

У 2003 році Шоволтер і Джек Ліссауер виявили два нових супутника Урана (Маб і Купідон) на зображеннях космічного телескопа Габбла[11][12]. У 2006 році вони оголосили про відкриття на тих саме фотографіях двох дуже слабких кілець Урана, які назвали кільцями μ і ν[13][14].

У 2010 році Шоуолтер виявив, що спіральні вертикальні нерівності в кільцях Юпітера були спричинені ударом комети Шумейкерів — Леві 9 у липні 1994 року. Другий менший набір нерівностей, ймовірно, відповідає невідомому удару на початку 1990 року. Шоуволтер і його співдослідники також знайшли подібні спіральні візерунки в кільці D Сатурна[15][16][17][18].

Шоуолтер допоміг команді New Horizons визначити, з якими небезпеками зіткнеться космічний корабель під час прольоту поблизу Плутона. Пошуки слабких пилових кілець Плутона за допомогою космічного телескопа Габбла у 2011 році привели до відкриття четвертого супутника Плутона Кербероса[11][19]. Працюючи з командою New Horizons, Шоволтер знайшов п'ятий супутник Стікс у липні 2012 року[20][21].

15 липня 2013 року команда астрономів під керівництвом Шоуолтера виявила раніше невідомий чотирнадцятий супутник Нептуна на зображеннях, зроблених космічним телескопом Габбла з 2004 по 2009 рік. Цей супутник діаметром близько 35 км пізніше отримав назву Гіппокамп[22].

Відзнаки

Особисте життя

Шоуолтер — цікавиться аквалангізмом і фотографією. Одружений з Френком Єлліном. Подружжя живе в Каліфорнії[5][24].

Примітки

  1. ↑ ORCID Public Data File 2020 — 2020. — doi:10.23640/07243.13066970.V1
  2. ↑ ORCID Public Data File 2020 — 2020. — doi:10.23640/07243.13066970.V1
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. ↑ Boyle, Alan (11 липня 2012). Pluto's fifth moon discovered. MSNBC.com. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 16 липня 2012.
  5. ↑ а б Mark Showalter's Home Page. Rings Node, NASA Planetary Data System. July 2012. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 16 липня 2012.
  6. ↑ а б Tanner, Steve (7 січня 2007). SETI Institute's Ring Leader. San Jose Business Journal. Процитовано 16 липня 2012.
  7. ↑ Cornell University Department of Astronomy Ph.D. recipients. Архів оригіналу за 10 липня 2012.
  8. ↑ At the time of discovery, the gossamer ring was thought to be a single ring. Later observations have resolved the gossamer ring into two separate, overlapping rings: the Thebe gossamer ring and the Amalthea gossamer ring.
  9. ↑ Showalter, Mark; Burns; Cuzzi; Pollack (8 серпня 1985). Discovery of Jupiter's 'gossamer' ring. Nature. 316 (6028): 526—528. Bibcode:1985Natur.316..526S. doi:10.1038/316526a0. PMID 11536560.
  10. ↑ Showalter, Mark R (27 червня 1991). Visual detection of 1981S13. Nature. 351 (6329): 709—73. Bibcode:1991Natur.351..709S. doi:10.1038/351709a0.
  11. ↑ а б в Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union Working Group for Planetary System Nomenclature. Astrogeology Science Center, United States Geological Survey. 21 липня 2006. Процитовано 16 липня 2012.
  12. ↑ Blunck, Jürgen (2010). Solar System Moons: Discovery and Mythology. Dordrecht. с. 95. ISBN 9783540688525.
  13. ↑ Showalter, Mark R; Lissauer (17 лютого 2006). The second ring-moon system of Uranus: discovery and dynamics. Science. 311 (5763): 973—977. Bibcode:2006Sci...311..973S. doi:10.1126/science.1122882. PMID 16373533.
  14. ↑ Grün, Eberhard (2001). Interplanetary Dust. Springer. с. 668. ISBN 3540420673.
  15. ↑ Mason, J.; Cook, J.-R. C. (31 березня 2011). Forensic sleuthing ties ring ripples to impacts. CICLOPS press release. Cassini Imaging Central Laboratory for Operations. Архів оригіналу за 30 травня 2011. Процитовано 4 квітня 2011.
  16. ↑ NASA (31 березня 2011). Subtle Ripples in Jupiter's Ring. PIA 13893 caption. NASA / Jet Propulsion Laboratory-Caltech / SETI. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 4 квітня 2011.
  17. ↑ Showalter, M. R.; Hedman, M. M.; Burns, J. A. (2011). The impact of comet Shoemaker-Levy 9 sends ripples through the rings of Jupiter. Science. 332 (6030): 711—3. Bibcode:2011Sci...332..711S. doi:10.1126/science.1202241. PMID 21454755.
  18. ↑ Matson, John (31 березня 2011). A New Wrinkle: Comet Strikes in the 1980s and 1990s Left Ripples in Jupiter's and Saturn's Rings. Scientific American. Процитовано 16 липня 2012.
  19. ↑ Showalter, M. R.; Hamilton, D. P. (20 липня 2011). New Satellite of (134340) Pluto: S/2011 (134340) 1. Central Bureau for Astronomical Telegrams. International Astronomical Union. Процитовано 20 липня 2011.
  20. ↑ Sanders, Ray (11 липня 2012). Hubble Space Telescope detects fifth moon of Pluto. Phys.org. Процитовано 11 липня 2012.
  21. ↑ Overbye, Dennis (20 липня 2012). Despite Downgrade, Pluto Adds to Entourage. New York Times. Процитовано 16 липня 2012.
  22. ↑ Beatty, Kelly. «Neptune's Newest Moon.» Sky and Telescope. July 15, 2013. Accessed 2013-07-17. [Архівовано 16 липня 2013 у Archive.is]
  23. ↑ Harold Masursky Award for Meritorious Service to Planetary Science. American Astronomical Society. Процитовано 10 серпня 2021.
  24. ↑ Harvard-Radcliffe Class of 1980 - Class Notes. Архів оригіналу за 25 December 2008.

Посилання