селище Марковичі біл. Маркавічы
Транслітерація назви	Markavičy
Основні дані
осіб)_region:BY_ 52°06′46″ пн. ш. 31°12′07″ сх. д. / 52.112777777778° пн. ш. 31.201944444444° сх. д. / 52.112777777778; 31.201944444444
Країна	Білорусь
Область	Гомельська
Район	Гомельський
Рада	Марковицька
Перша згадка	XVIII століття
Населення	887 осіб (2004)
Часовий пояс	UTC+3:00
Поштовий індекс	247044
Телефонний код	+375-23(2)
Автомобільний код	3
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	315 км
Марковичі
Марковичі Марковичі (Гомельська область)
Марковичі у Вікісховищі

Марковичі (біл. Маркавічы) — село, центр Марковицької сільради Гомельського району Гомельської області Білорусі.

В 4 км від залізничної станції Кравцовка (на лінії Гомель — Чернігів), 35 км на південний схід від Гомеля.

Річка Биковка (притока річки Немильня).

Автодорога Будище — Гомель.

Планування складається з прямолінійної вулиці, орієнтованої з південного заходу на північний схід, перехрещеної на 3 короткою прямолінійною вулицею. Забудова двостороння, переважно дерев'яна, садибного типу.

У 1986 році побудовано 106 цегляних будинків котеджного типу, в яких розмістилися переселенці із забруднених радіацією місць в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

За письмовими джерелами відоме з XVI століття як село в Речицькому повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського, великокнязівська власність.

Вперше згадується в 1562 — 1571 роках в матеріалах про уточнення меж між Великим князівством Литовським і Чернігівським князівством.

У 1640-х роках згідно з інвентарем Гомельського староства село, 6 димів, 11 волів, 11 коней. У 1729 році побудована дерев'яна Свято-Михайлівська церква. У 1771 році в селі розміщувалася митниця і корчма на 17 постояльців.

Після Першого поділу Речі Посполитої (1772) в складі Російської імперії.

У 1791 році замість зношеної побудовано нова дерев'яна будівля церкви. У 1820 році почала роботу школа. Центр Марковицькій волості (до 9 травня 1923 року) Білицького, з 1852 року Гомельського повіту Могилевської, з 26 квітня 1919 року Гомельської губернії. До складу волості в 1890 році входили 16 хуторів із загальною чисельністю тисяча чотириста п'ятдесят два двори.

З 1776 року у володінні графа Петра Олександровича Рум'янцева-Задунайського, з 1834 року — князя Івана Федоровича Паскевича. У 1816 році в складі Миколаївської економії Гомельського маєтку. У 1822 — 1825 роках побудована стара дерев'яна цегляна церква (архітектор Дж. Кларк^[be]). У 1824 році діяла церковноприходська школа (27 учнів). У сільському народному училищу в 1856 році навчалися 32 хлопчики, в 1867 році 52 хлопчики та 7 дівчаток. У 1882 році 5 вітряних млинів, 20 лавок, 2 заїжджих двори, церква, 2 єврейські молитовні будинки, волосне правління. Згідно з переписом 1897 року розташовувалися: церква, народне училище, хлібозапасний магазин, трактир. У 1914 році побудовано 2-поверхова шкільна будівля.

У 1909 році 4411 десятин землі.

У 1926 році діяли поштовий пункт, початкова школа, відділення споживчої кооперації, хата-читальня, деревообробна артіль. З 8 грудня 1926 року центр Марковицької сільради Носовицького, з 4 серпня 1927 року Тереховського, з 25 грудня 1962 року Добруського, з 18 січня 1965 року Гомельського районів Гомельського округу (до 26 липня 1930 року) з 20 лютого 1938 року Гомельської області. У 1930 році організований колгосп «Червоний стяг», працювали 2 вітряні млини, кузня, гончарна артіль.

Під час німецько-радянської війни в боях за село загинуло 69 радянських солдатів (поховані в братській могилі на північно-східній околиці). Звільнена 27 вересня 1943 року. На фронтах і в партизанській боротьбі загинули 164 жителі, в пам'ять про яких в 1968 році поблизу клубу встановлено обеліск.

У 1959 році — центр колгоспу «Червоний стяг». Розташовані швейна майстерня, середня школа, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія, аптека, дитячий садок, відділення зв'язку, їдальня, 3 магазини, комплексний приймальний пункт побутового обслуговування населення.

До складу Марковицької сільради входило до 1974 року селище Керамік, що нині не існує.

• 2004 — 367 господарств, 887 жителів.

• П. С. Новіков — комісар Круглянської воєнно-оперативної групи партизанського руху під час німецько-радянської війни в Могильовській області.
• Т. В. Мельченко — білоруська поетеса.
• Т. В. Циганкова — білоруська поетеса.

• Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т.1, кн.1. Гомельская вобласць/С. В. Марцэлеў; Рэдкалегія: Г. П. Пашкоў (галоўны рэдактар) і інш. — Мн.: БелЭн, 2004. 632с.: іл. Тыраж 4000 экз. ISBN 985-11-0303-9 ISBN 985-11-0302-0