Валентин Миколайович Манько
Підполковник
Валентин Манько, 2024
Загальна інформація
Народження	29 січня 1981(1981-01-29) (43 роки) с. Григорівка, Васильківський район, Дніпропетровська область, УРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	2014—дотепер
Рід військ	Сухопутні війська
Формування	33 ОШП
Нагороди та відзнаки

Валентин Миколайович Манько (нар. 29 січня 1981, с. Григорівка, Васильківський район, Дніпропетровська область) — український військовий діяч, підполковник Збройних Сил України, Герой України^[1], громадський діяч, підприємець.

Чаплинська СШ №1

Має три вищі освіти у сферах:

• податкового права
• страхова справа
• державного управління

Навчався у Дніпропетровський регіональний інститут державного управління та Дніпропетровська державна фінансова академія.

• 2002—2005 — податкова інспекція
• 2005—2007 — комісія з регулювання фінансових послуг
• з 2007 — аграрний бізнес

До 2014 року був засновником та керівником власного фермерського господарства^[2]. Після початку війни сімейний бізнес продовжив роботу під керівництвом родини. Родина Манько активно займається волонтерською діяльністю з 2014 року. За роки війни родиною було передано допомоги на сотні мільйонів гривень для Збройних Сил України та добровольчих формувань, молодих спортсменів^[3][4][5], дитячих будинків та притулків для тварин.

• 2014 — кандидат у народні депутати по округу №59 (Донецька область), самовисуванець.
• 2014 — довірена особа кандидата в президенти^[6] Дмитра Яроша.
• 2016 — кандидат на довиборах до ВР по округу №151 (Полтавська область), самовисуванець.
• 2019 — кандидат у народні депутати по округу №39^[7] (Дніпропетровська область), самовисуванець.

На початку російської агресії 2014 року продав власну сільгосптехніку для закупівлі військового спорядження та створив добровольчий підрозділ чисельністю 1400 осіб. Служив заступником командира в ДУК "Правий сектор". Брав участь у боях за: Новогродівка, Піски, Первомайське, Карлівка, Іловайськ (як командир першого розвідувального підрозділу)^[8], Донецький аеропорт, Дебальцеве, Красногорівка, Мар'їнка.

З початком повномасштабного вторгнення сформував підрозділ добровольців^[9], який за пів року зріс до 3000 осіб. Брав участь у боях за: Ірпінь, Макарів, Мотижин, Гуляйполе, Маріуполь, Оріхів, Енергодар, Лисичанськ, Куп'янський напрямок, Бахмут, Новоселківський напрямок, Курахівський напрямок.

Був командиром одного з підрозділів ГУР. Попри численні поранення та контузії, щоразу повертався до строю. Наразі проходить службу в сухопутних військах.

Звання "Герой України" з врученням ордена "Золота Зірка" (2024, указ Президента №665/2024) — за особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

1. Валентин Манько та його бойові “BIGCATS”^[10]
2. Манько Валентин Миколайович^[11]
3. Президент України нагородив 337 захисників, із них 215 — посмертно^[12]
4. Валентин Манько: Ми згодні пропускати вантажі з їжею, якщо звільнять наших полонених^[13]
5. Валентин Манько: Ми тоді першими ходили в розвідку, ми бачили росіян, а не сепаратистів, слідкували за ними, доповідали керівництву, але нас ніхто не чув.^[14]
6. Валентин Манько: все буде – Україна! І так, як ми з вами забажаємо!^[15]