Під час російсько-турецької війни перебував на посаді начштабу новосформованої козацької зведеної дивізії, а невдовзі був призначений начальником авангарду Кавказької армії. Наприкінці війни став начальником штабу Ериванського загону, як його комісар брав участь у встановленні нового кордону з Туреччиною.
1881 по 1885 р. керував 6-м драгунським Нижньогородським полком, потім 1 бригадою Кавказької кавалерійської дивізії. З 1885 по 1888 р. начальник військового штабу Кубанського війська, згодом наказний отаман Кубанського козацтва. Нетривалий час, до 21 лют. 1892 р. — очолював штаб Київського округу.
До 26 жовтня 1904 р. — начальник Кубанської області і наказний отаман Кубанського козацького війська. Під час перебування на посаді доручив опальному члену-кореспондентуРАНФедору Щербині опрацювати 200 000 справ (кожна більше 200 аркушів) архіву у Кубанському військовому штабі, написати «Історію Кубанського вйська», починаючи з Запоріжжя. В цій роботі брав участь Петлюра Симон.[1]
Помічник керівника громадянської частини на Кавказі та командувач військами Кавказького військового округу до 24 березня 1905. Помічник по військовій частині намісника Його Величності на Кавказі до 30 грудня 1906 року. З 1906-го член Військової Ради.