PROFILPELAJAR.COM

село Максимівка
	Сільська радаСільська рада
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Рада	Максимівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA53020190100082874
Основні дані
Засноване	1515
Населення	2052
Поштовий індекс	39720
Телефонний код	+380 536
Географічні дані
Географічні координати	49°11′7″ пн. ш. 33°10′7″ сх. д. / 49.18528° пн. ш. 33.16861° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	99 м
Місцева влада
Адреса ради	397220, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с. Максимівка, вул. Соборності, 17
Карта
	Максимівка
	Максимівка
Мапа
	Максимівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Максимівка.

Макси́мівка — село в Україні, у Кременчуцькому районі Полтавської області. Населення становить 2052 осіб. Орган місцевого самоврядування — Максимівська сільська рада.

Географія

Село Максимівка знаходиться на лівому березі Кременчуцького водосховища, вище за течією на відстані 2 км розташоване смт. Градизьк (Глобинський район), нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Недогарки. Поруч проходить автомобільна дорога Н08.

Історія

25 березня 1515 р. пан Дмитро Івашенцов склав заповітний запис на користь Київського Микільського монастиря на право збирати щорічно податки (2 копи грошей по 12 пенязей в грош) з максимівських людей. Згодом, із розбудовою бл. 1629 р. Пивського (Пивогірського, Пивогородиського) монастиря — як філії згаданого Київського Микільського (на Аскольдовій могилі) — Максимівка починає розвиватись як одна з основних маєтностей цієї чернечої обителі. Тут був зручний перевіз через Дніпро, з якого ченці мали певний митний збір. 1639 р. королівський привілей на містечко Максимівку отримав полковник коронного війська Станіслав Потоцький — відомий герой придушення козацького повстання 1638 р. під проводом Я.Острянина (Остряниці). 1646 р. С. Потоцький здобув і новий, докладніше виписаний, королівський привілей на Максимівку. Тут таки пробував закріпитись й інший відомий український пан — підкоморій київський. Юрій Немирич. У зв'язку із боротьбою між С. Потоцьким і Ю. Немиричем знають наїзд на Максимівку 1646 р. Утім, ченці до початку Козацької революції 1648 р. вели за цю маєтність судову тяжбу, яку на користь ченців вирішив вже універсал з 1650 р. гетьмана Б. Хмельницького.

За реєстром 1649 р. уперше згадується козацька Максимівська сотня Чигиринського полку (1661—1666 входила до Кременчуцького полку, після його ліквідації недовго контролювалась Полтавським полком, а бл. 1670 відійшла до Миргородського).

Під час Руїни Максимівка була спустошена (через її перевіз надто часто рухалися ворожі війська). Вона втрачає статус сотенного осередку (на користь Власівки та Городища-Градизька). Гетьман Мазепа пробував відродити тут містечко. У 1693 р. на прохання ігумена Києво-Пустинно-Микільського монастиря, якому став належати Пивський монастир Іоасафа Кроковського, він заклав тут слободу^[1], себто звільнене — на певний час — від податків поселення). Утім, поразка мазепинців 1709 р. призвела до втрати Гетьманщиною Правобережжя, отже і максимівський перевіз, яким їздили на Крилів і Чигирин занепав, а Максимівка залишилася вже просто селом. 1718 Максимівка постраждала від епідемії чуми^[2] В зв'язку з будівництвом Кременчуцької ГЕС (1959) поеселення дещо «посунули» зі старого місця.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1968	95.91%
російська	77	3.75%
румунська	2	0.10%
білоруська	1	0.05%
інші/не вказали	4	0.19%
Усього	2052	100%

Економіка

Молочно-товарна ферма.
ПП «Колос».
ПП «Кременчук Нафтохімсервіс».

Об'єкти соціальної сфери

Максимівський НВК.

Відомі люди

Сава Леонтович (1730-ті—після 1788) — видатний лікар, один із піонерів українського акушерства, доктор медицини. Випускник Страсбурзького університету.
Крівченко Сергій Федорович (1984—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Закупець Анатолій Сергійович (1985—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Галерея


Відділення зв'язку	Пам'ятник односельцям та воїнам, що визволяли село під час Другої світової війни

Примітки

↑ Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії (PDF) (укр) . Київ: Наукова думка. с. 70, д.219. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 10 квітня 2019.
↑ Вирський Д. «Українне місто»: Кременчук від заснування до року 1764-го. К., 2011
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних