Майдан утворився як пустир між приватної забудови ще наприкінці XVII століття на острові між річками Нетіча та Харків[1]. Цей район мав назву міжріччя, а площу на початку XIX століття називали Занетіченською від річки Нетіча[2]. Церква Воскресіння Христового заснована до 1655 року на території Краснокутського провулку (280 метрів на схід від сучасного майдану Ірини Бугримової). 1742 року храм переміщено на територію Занетіченської площі[3].
1822 року на мапі міста вперше майдан згадується як Воскресенська площа[4]. У XIX та на початку XX століття тут розташовувалися м'ясні лавки, облаштовано місця для продажу дров[1][5][6]. Воскресенський храм декілька разів перебудовували, останній раз у 1872 році, коли надбудовано третій ярус на дзвіниці. Після захоплення міста радянською владою, собор закрили. 3 листопада 1922 року він був знесений[7], майдан у тому ж році перейменовано на честь Мойсея Соломоновича Урицького — російського революційного та політичного діяча, голови Петрограцької НК, вбитий 30 серпня 1918[8][9][10].
У 1974 році на майдані за типовим проєктом, розробленим у 1966 році московським інститутом «Діпротеатр» (архітектори С. М. Гельфер та Г. В. Напреєнко, конструктор В. Корнілов) побудована будівля цирку[11][12]. Проєктна місткість — 2047 глядачів. У кінці 1960-х — середині 1970-х років проєкт цирку був реалізований ще в дев'яти великих містах колишнього СРСР, спочатку в Новосибірську, а далі в Уфі, Самарі, Донецьку, Пермі, Луганську, Воронежі, Кривому Розі і Брянську[13]. Кругла будівля виконана у стилі модернізм, має панорамні вікна та великий навіс. Площа навколо цирку реконструйована, створено центральну алею до установи, розплановано клумби й фонтан[14]. На перехресті вулиць створено підземний пішохідний перехід, а наземні переходи відсутні, що створює незручності для пішоходів та маломобільних людей.
Майдан має площу приблизно 21 м², обмежений Нетіченською набережною та Воскресенською вулицею з півночі та півдня та забудовою із заходу та сходу. За адресою майдан Ірини Бугримової розташовані лише дві будівлі — харківський цирк (№ 1) та офісна будівля (№ 3)[15], через майдан проходить трамвайний маршрут № 3 та автобусний маршрут № 128[16]. Площа викладена бруківкою та бетонними плитами.
Воскресенська церква
Церква на початку XX століття
Мапа Харкова 1903 року. Цифрою 8 помічено Воскресенську церкву, на північному заході від неї старообрядницька церква Святої Трійці без підписів
Парафіяльнийтрипрестольний храм Воскресіння Христового вперше згадується у 1655 році. Він заснований на території Краснокутського провулка (280 метрів на схід від сучасного майдану Ірини Бугримової). 1742 року храм переміщено на територію Занетіченської площі[3]. Протягом 1783—1789 років зводять новий храм, однак через погану якість будівництва, його довелося знести за 6 років. До 1792 року при церкві було кладовище[17]. У 1795—1797 роках храм перебудовують у камені за проєктом архітектора Петра Антоновича Ярославського[18][3]. 1828 року дерев'яний частокіл був замінений кам'яною огорожею[4]. У 1857 році церква реконструйована за проєктом А. І. Под'якова[19]. В 1870-х роках храм знову перебудовують[3]. 1872 року на дзвіниці надбудували третій ярус, 1885 року відновлено іконостас головного вівтаря кіоти Донської ікони Божої Матері та Миколи Чудотворця, його облицьовано кришталем разом з суміжними іконами[3].
Воскресенська церква, окрім того, що є однією з найстаріших, була ще й однією з найбагатших та найбагатолюдніших у Харкові. Парафіянами були в основному купці, які залишали великі пожертви. Багато ікон у храмі мали дорогі оправи та шати, що коштували як будинок. 1803 року купець Аникеєв подарував церкві ікону Святої Трійці та ікону Воскресіння Христового. В церкві зберігалося Євангеліє 1815 року з багатим окладом і зображеннями Євангелістів та срібний хрест 1786 року[17]. З 1863 до 1865 року Воскресенський храм був градським собором Харкова[20]. Будівля церкви була виконана у стилі класицизм, однобанна, з триярусною дзвіницею. Фасади прикрашені простими наличниками, по боках по два фронтони. Дзвіниця й барабан крім наличників прикрашені ще й пілястрами.
Після захоплення міста радянською владою, собор закрили. 3 листопада 1922 року він був знесений, майдан у тому ж році перейменовано на честь Мойсея Соломоновича Урицького — російського революційного та політичного діяча, голови Петрограцької НК, вбитий 30 серпня 1918[7][8][9][10]. Собор стояв на місці перетину майдану з Воскресенською вулицею, нині на цьому місці пустир. З 1764 року на площі стояла також старообрядницька церква Святої Трійці[18]. На її місці у 1970-х роках і побудували цирк[21].
Мапа 1914 року, де позначено Воскресенську та старообрядницьку церкви (112, 126)
Мапа Харкова 1817 року
Старообрядницька церква Святої Трійці (зруйнована)
Примітки
↑ абПлан губернського міста Харкова з приміськими слобідами. 1787 рік
↑Опис Харківської губернії. Топографія по Харківському уїзду (російською) . Харків: Харківські губернські відомості. Неофіційна частина. 19 жовтня 1857. с. 341—342.
