PROFILPELAJAR.COM

Лі́сохімі́чна промисло́вість — галузь лісової промисловості, що об'єднує виробництва, основані на хімічній переробці деревини^[1]. До лісохімічної промисловості належать: суха перегонка деревини, вуглевипалювання й різні види каніфольно-скипидарних виробництв.

Основна продукція: деревне вугілля, оцтова кислота, метиловий спирт, деревна смола, деревний генераторний газ, деревнооцтовий порошок, ефіри, деревноспиртові розчинники, формалін, деревносмоляні антиокислювачі, флотаційні масла, каніфоль, скипидар, різні види ефірної олії тощо^[1]. Продукція широко використовується в різних галузях народного господарства. Сировиною є переважно соснові пеньки, живиця сосни, дров'яна деревина листяних порід, деревні відходи деревообробної промисловості, а також деякі продукти сульфатно-целюлозного виробництва^[1].

Географія

Україна

Докладніше: Лісохімічна промисловість України

В Україні лісохімічна переробка деревини, зокрема смолокуріння й вуглевипалювання, відомі з часів середньовічної Київської Русі XII століття^[1]. Перші лісохімічні промислові підприємства виникли у другій половині XIX століття. За часів Російської імперії, до 1913 року галузь була представлена лише дрібними підприємствами з вуглевипалювання, дьогтекуріння, смолокуріння, сухої перегонки деревини тощо^[1]. За радянської доби лісохімічна промисловість стала потужною галуззю, яка виробляла понад 50 найменувань продукції. Значного розвитку ця галузь набула в післявоєнні роки. 1978 року в УРСР діяло 6 спеціалізованих підприємств (5 лісохімічних комбінатів і 1 дослідний)^[1]:

Великобичківський імені І. П. Локоти (смт Великий Бичків, Закарпатська область);
Перечинський (місто Перечин, Закарпатська область);
Свалявський (місто Свалява, Закарпатська область);
Коростенський (місто Коростень, Житомирська область);
Славутський (місто Славута, Хмельницька область);
Вигодський дослідний лісокомбінат (смт Вигода, Івано-Франківська область).

1978 року в УРСР було вироблено 37,8 тис. тонн деревного вугілля з листяних порід, 4,2 тис. тонн оцтової кислоти (100%-вої), 30 тис. тонн формаліну, 9,2 тис. тонн етилацетату, 7,8 тис. тонн деревної смоли^[1]. На підприємствах було встановлено найновіше на той час устаткування, багато виробничих процесів механізовано й автоматизовано^[1].

Див. також

Лісопромисловий комплекс

Джерела

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Лінчевська В. О. Лісохімічна промисловість // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — С. 193.