А Лявониху Лявон полюбив,

Лявонисі черевички купив;

Лявониха, душа ласкова,

Черевичками поляскувала.

Як я молода у матінки жила,

Як вишенька у садочку цвіла,

Цвіла, цвіла та поцвітувала,

З молодцями та погулювала.

Ой, Лявониха, Лявониха моя,

Ти такою пригожою не була.

Як зберемось ми в свята погулять,

Нам Лявонихи своєї не впізнать.

Ах Лявониха, Лявониха моя,

Ти сьогодні, ніби ружа, розцвіла, -

Розцвіла буйними квітками

З добрим чоловіком та з дітками.

Ой, згубила мене мамочка моя,

Що за тебе мене заміж віддала,

Ой, чому ж тебе перун не забив,

Як ти мене молодую полюбив.

Лявониха, Лявониха моя!

Нехай тебе любить чорт, та не я,

А де ж ті ковалі живуть,

Що нові топірці кують?

Кують, кують та позвонюють,

Наших дівчаток підманюють.

Кують, кують та позвонюють,

Наших дівчаток підманюють.

Ой, Лявониха, Лявониха моя,

Несолену капусту дала,

А Лявона так і чорт не бере:

Несолону капусту жере.

А Лявониха не жінка була,

Невипрану мені сорочку дала,

Немиту, непрасовану.

У сусіда позиченую.