PROFILPELAJAR.COM

селище Лоцкине
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Баштанський район
Тер. громада	Інгульська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA48020110140028180
Основні дані
Засновано	1872 (153 роки)
Площа	0,744 км²
Населення	1629
Густота	2189,52 осіб/км²;
Поштовий індекс	56180
Телефонний код	+380 5158
Географічні координати	47°12′10″ пн. ш. 32°23′3″ сх. д. / 47.20278° пн. ш. 32.38417° сх. д.
Висота над рівнем моря	68 м ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Лоцкине
Селищна влада
Адреса	56170, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Інгулка, вул. Травнева, 41
Карта
	Лоцкине
	Лоцкине

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лоцкине.

Лоцкине — селище в Україні, в Інгульській сільській громаді Баштанського району Миколаївської області. Населення становить 1629 осіб.

Історія

Селище засноване у 1872 році. У 1921 році остаточно встановлено радянську владу.

Під час німецько-радянської війни 218 жителів селища брали участь у боротьбі проти нацистських загарбників, з них 70 віддали життя, 34 особи удостоєні державних нагород^[1].

У 1943 році в селищі Лоцкине було створено антифашистську підпільну групу, до складу якої входило 13 чоловік. Очолював підпільників П. К. Царюк.

Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 719-р від 12 червня 2020 року Лоцкинська сільська рада увійшла до складу Інгульської сільської громади.

Населення

Відповідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1912 осіб, з яких 801 чоловік та 1111 жінок^[2].

За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 1621 осіб^[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	89,75 %
російська	8,72 %
молдовська	0,92 %
вірменська	0,18 %
білоруська	0,06 %
угорська	0,06 %
інші	0,31 %

Видатна особа

Бідащук Сергій Іванович (18 лютого 1969 — 28 січня 1988) — радянський військовик, учасник афганської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно)^[5]. Народився у робітничій сім'ї. Закінчивши 8 класів, вступив до Миколаївського профтехучилища при Чорноморському суднобудівному заводі. Там же працював судновим слюсарем. Призваний до армії навесні 1987 року, півроку відслужив у навчальному підрозділі Туркестанського військового округу, потім написав рапорт з проханням направити його до Афганістану. Загинув у бою, похований у селищі. На його честь названо вулицю, у школі, де він навчався, відкрито меморіальну дошку, створено пам'ятний куточок.