Томас Віндгем (27 грудня 1681 — 24 листопада 1745) — І барон Віндгем, депутат парламенту Ірландії, юрист, спікер Палати лордів та лорд-канцлер Ірландії з 1726 по 1739 рік.
Томас Віндгем народився в графстві Вілтшир, Англія. Він був сином полковника Джона Віндгема та його дружини Еліс Фоунс. Його дід — сер Водгем Віндгем був видатним суддею часів реставрації монархії. Томас Відгем здобув освіту в Соборній школі Солсбері та в коледжі Водгем в Оксфорді. Почав працювати адвокатом в юридичній школі «Лінкольнс Інн».
Кар'єра
Томас Віндгем служив головним суддею Ірландської спільної судової палати з 1724 по 1726 рік. Був приведений до присяги в якості радника Таємної Ради Ірландії в 1724 році. У 1726 році він був обраний лордом-канцлером Ірландії і займав цю посаду до 1739 року. У 1731 році він отримав титул пера Ірландії як барон Віндгем з Фінгласса, що в графстві Дублін.
Томас Віндгем головував як Верховний лорд-стюард Ірландії на суді над лордом Сантрі за вбивство Лафліна Мерфі в 1739 році. Вердикт — винний. Томас Віндгем мав честь бути єдиним ірландським суддею, що засудив ірландського аристократа до смерті за вбивство (хоча Сантрі зрештою був помилуваний). Його проведення судового процесу, як і слід було очікувати від судді з його репутацією чесності, було зразковим, хоча доводи обвинувачення були настільки переконливими, що результат не міг викликати серйозних сумнівів.
Незабаром після цього йому було дозволено піти у відставку за станом здоров'я. За його власними словами, напруга судового процесу у справі Сантрі сильно вплинула на нього. Йому було всього 58 років, і, незважаючи на його слабке здоров'я, його вихід на пенсію став несподіванкою для його колег.
Особисте життя
Томас Віндгем ніколи не одружувався. Він помер у Вілтширі 24 листопада 1745 року у віці 63 років і був похований у Солсберійському соборі. Титул барона Віндгем зник разом з ним. Він був нагороджений орденом Свободи міста Дублін та отримав почесний науковий ступінь Трініті-коледжу Дубліна. У 1729 році він заклав перший камінь для нової будівлі парламенту Ірландії.
Характер
Елрінгтон Болл тепло хвалить його як «великого джентльмена» та одного з найвидатніших людей видатної родини. Як державний діяч він був розсудливим і поступливим. Як суддя відзначався оперативністю, порядністю та неупередженістю. Про його відданість обов'язку, яка, можливо, спричинила крах його здоров'я, свідчить його готовність розглядати невідкладні справи вдома, навіть під час законної відпустки.
