PROFILPELAJAR.COM

Логвиненко Марина Вікторівна
Логвиненко Марина Вікторівна
Загальна інформація
Громадянство	Росія
Народження	1 вересня 1961 (63 роки); Шахти, Ростовська область, РРФСР, СРСР
Зріст	154 см
Вага	63 кг
Спорт
Вид спорту	кульова стрільба і стрілецький спорт
Нагороди ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Логвиненко.

Марина Вікторівна (Добранчева) Логвиненко (нар. 1 вересня 1961, м. Шахти, Російська РФСР — радянська і російська спортсменка (кульова стрільба). З 1981 по 2002 роки — член збірних команд СРСР, СНД, Росії. Найтитулованіший стрілок Росії, єдина володарка п'яти олімпійських медалей в історії російського стрілецького спорту.

Життєпис

Марина Добранчева народилася 1 вересня 1961 року в місті Шахти Ростовської області.

Одна з найбільш титулованих представників ДОСААФ СРСР (під час навчання у виші у паралельному заліку представляла спортивні товариства «Спартак» і «Профспілки»).

Заняття стрілецьким спортом, почала в секції спортивно-технічного клубу Ленінського РК ДОСААФ м. Шахти в 1975 році. Перший тренер (дав початкову підготовку), викладач кафедри теоретичної механіки — філії НПІ, (тренер-громадський) Б. Шемшура.

З 1979 року і після переїзду в 1982 році до міста Ростов-на-Дону Марина Логвиненко тренувалася (в міжзборовий період) в обласному тирі ДТСААФ, де їй представляв бокс для зберігання зброї, надавав допомогу в оформленні виїздів та організації тренувального процесу Ю. Борзов. З 1981 року по 1987 рік він став її особистим тренером.

У серпні 1987 року (на день фізкультурника) Марина одружилась з Володимиром Логвиненком, який з листопада 1987 року по грудень 2000 року, вів підготовку спортсменки до змагань.

Після народження дочки (Неллі) у травні 1989 року вона змінює прізвище. Відповідно, на внутрішніх і міжнародних змаганнях почала виступати під прізвищем чоловіка Логвиненко, за (ПКВО) СКА-15 міста Ростова-на-Дону.

Представляючи спортивний клуб армії, Марина (Добранчева) Логвиненко досягла видатних результатів, в період з 1990 по 2005 роки вона стала чемпіонкою, дворазовою срібною та бронзовою призеркою Всесвітніх ігор серед військовослужбовців; 10-кратною чемпіонкою, 8-кратною срібною і дворазовою бронзовою призеркою чемпіонатів світу серед військовослужбовців; 18-кратним переможцем чемпіонатів і першостей бройнмих сил СРСР та ЗС Російської Федерації.

З 1994 року, обмінявши квартиру (в Ростові-на-Дону на Шахти), до 2001 року проживала в Шахтах, викупивши (за призові Олімпіади з 1992 року і кредитні гроші) міський тир ДТСААФ. Планувала створити свою школу кульової стрільби.

У складний період перебудови (після зміни на виборах міського голови в 1997 році), не знайшовши підтримки в адміністрації міста Шахти, яка держала нові вектори розвитку спортивної інфраструктури для збереження в місті її улюбленого виду спорту — кульової стрільби — безоплатно подарувала тир міському УВС і повернулася до Ростова-на-Дону.

Після Олімпіади 2000 року ЗТ СРСР полковник В. В. Логвиненко завершила тренерську діяльність, продовжуючи службу в штабі СКВО. Спортивний союз спортсмена і тренера розпадається (перший раз в період 1993—1995 рр, вдруге у 2000 р.). В цей час Марина тренувалась самостійно.

У зв'язку з прогресуючим з другої половини дев'яностих років захворюванням колінних суглобів, невдалою операцією на корпальному нерві кисті правої руки, проблемами з поперековим відділом хребта з 2002 року відмовляється від участі у відборі та підготовці до Олімпійських ігор 2004 року в Афінах. Тривала, але малоефективна реабілітація, відсутність фінансування змушують її прийняти важке рішення про завершення активної змагальної практики та переході на викладацьку роботу.

Остаточно Марина Логвиненко завершила участь у змаганнях в 2005 році після чемпіонату світу серед військовослужбовців у Швейцарії, де завойовує золоту і срібну медалі у командному заліку, і прощається як спортсменка зі стрілецьким спортом.

Звільняється з лав ЗС РФ по досягненні граничного віку у 2009 році у військовому званні підполковника з посади начальника навчальної частини кафедри тактики Факультету військового навчання Південного федерального університету.

Досягнення та нагороди

Дворазова олімпійська чемпіонка 1992 року, срібна призерка Олімпійських ігор 1996 року, бронзова призерка Олімпійських ігор 1988,1996 років. Переможниця і срібна призерка міжнародного турніру «Дружба-84». 15-кратна чемпіонка, дворазова срібна та дворазова бронзова призерка чемпіонатів світу. 14-кратна чемпіонка, 15-кратна срібна, триразова бронзова призерка чемпіонатів Європи.

Дворазова переможниця Фіналу кубка світу 1991,1992, срібна призерка 1988,1991,1993,1996, бронзова призерка 1988,1990,1995,1996 років.

У період з 1986 по 2003 роки; 13-разова переможниця, 8-кратна срібна і 6-кратна бронзова призерка Етапів кубка світу.

38-кратна переможниця чемпіонатів та першостей СРСР, СНД, Росії. Чемпіонка, дворазова срібна та бронзова призерка 8-ї та 9-ї Спартакіади народів СРСР. 14-разова переможниця кубка СРСР і Росії.

Заслужений майстер спорту СРСР (1982) та Заслужений майстер спорту Росії (1996).

Марина Логвиненко — Почесний громадянин міста Шахти (1996 р.).

Посилання

Марина Логвиненко-Добранчева — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
Марина Логвиненко на сайті «Спортивна Росія» [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.]
Миронова В. Марина Логвиненко: Ну и отдохнем же мы на Мальорке! // Спорт-экспресс. — 1992. — № 162 (26 августа). — с. 3.
Калашников. зброя, боєприпаси, спорядження 9/2011