Липківська Ганна Костівна

Ганна Липківська
Народилася18 травня 1967(1967-05-18)
Померла24 березня 2021(2021-03-24) (53 роки)
Київ
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьтеатрознавиця, редакторка, викладачка університету
Галузьтеатрознавство[1] і редагування[1]
Відома завдякитеатрознавець
кандидат мистецтвознавства
Знання мовукраїнська[1]
ЗакладКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого і Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв

Ганна Костівна Липківська (18 травня 1967 — 24 березня 2021) — українська театрознавиця, кандидатка мистецтвознавства, доцент, співробітниця Київського інституту проблем сучасного мистецтва, викладачка кафедри театрознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, викладачка Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв. Розробник програми-конспекту лекцій з курсу «Теорія драматургії», навчальних спецкурсів «Сучасний театральний авангард», «Порівняльний аналіз п'єси і вистави», «Драматичний театр України новітньої доби (1986 — 2008 рр.)». Лауреат Премії в галузі театрознавства і театральної критики (2011)[2][3].

Життєпис

Ганна Липківська — праправнучка митрополита Василя Липківського, онука акторки Катерини Осмяловської та театрального діяча Олександра Липківського[4][5][6].

Авторка понад 500 публікацій з актуальних проблем театру, суспільства та ЗМІ у журналах («Просценіум», «Український театр», «Кіно-Театр», «Контрамарка», «Art Line», «Телекритика», «Профіль» (усі — Україна), «Театральная жизнь» (Росія), «Teatr» (Польща) та ін.), газетах («День», «Столичные новости», «Дзеркало тижня», «24», «Україна молода» та ін.), наукових збірках та на інтернет-сайтах. У фокус дослідження входили такі театральні фігури, як Роман Віктюк[7], Микола Рушковський[8] та багато інших.

Працювала кореспондентом, редактором, літературним редактором у періодичних виданнях (журнали «Контрамарка», «Парад», газети «Fortune», «Вісті з України», «Программа»), була редактором книг та буклетів, співавтором сценаріїв телепередач.

Як режисерка поставила вистави: «Що ви загубили у чужих снах? (Санта Крус)» за Максом Фрішем (Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра), «Музика друга» М. Дюрас та «Дуенья» Річарда Шерідана (обидві — Чернігівський молодіжний театр).

Понад 80 разів виступала на наукових конференціях (у тому числі на трьох міжнародних конгресах україністів), круглих столах, науково–методичних семінарах, відкритих обговореннях вистав.

Неодноразово працювала у журі театральних фестивалів; від заснування у 1992 р. (з перервою) була членом експертної групи театральної премії «Київська пектораль». У період 2018 — 2020 років — голова експертної ради Всеукраїнського театрального фестивалю-премія «GRA»[9][10].

Викладачка «Теорії драми» на курсі «Майстерня Молодого. Драматург» (Київський національний академічний Молодий театр)[11].

Пішла з життя 24 березня 2021 року через ускладнення, спричинені COVID-19[12]. Журналіст Олег Вергеліс відгукнувся так: «Аня Липківська — камертон нашого театрального життя, талановитий театральний критик, порядна добра людина, професіонал високого ґатунку, учениця Валентини Ігорівни Заболотної. Її тексти у журналі «Український театр» у 80-90-ті були і для мене катедрою театральної ритики, її тексти навчали щиро любити і об’єктивно аналізувати театральний процес в Україні»[13].

Бібліографія

Режисерські постановки

Нагороди

  • 2011 — Премія в галузі театрознавства і театральної критики НСТДУ[3]

Джерела

  • Упорядники Ельвіра Загурська, Анастасія Снісаренко-Єржиковська. Моя Анна. Збірник спогадів про Анну Липківську. — Київ : ПП «АВІАЗ», 2022. — С. 369.[16][17]

Примітки

  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Анна ЛИПКІВСЬКА Світ у дзеркалі драми (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2021.
  3. ↑ а б Премія в галузі театрознавства і театральної критики. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 24 березня 2021.
  4. ↑ Ганна ЛИПКІВСЬКА (11 березня 2005). Іще раз про кохання... Катерина Осмяловська та Лесь Липківський — знаменита подружня і творча пара, що прославила український театр (укр.). «День». Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 2021-3-25.
  5. ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (24 березня 2021). Не стало Анни Липківськоі. Відома театрознавиця і багаторічний автор «Дня» пішла у Вічність (укр.). «День». Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 2021-3-24.
  6. ↑ Наталія ГРАБЧЕНКО (29 березня 2021). Третій дзвінок. Театральний клуб з Наталею Грабченко (Запис з архіву — Анна розповідає про бабусю, народну артистку України Катерину Осмяловську і про історію родини Липківських) (укр.). «UA: Радіо Культура». Процитовано 2021-3-29.
  7. ↑ Евангелие от Виктюка или Когда боги смеются (Меланхолический реквием в 2-х частях для тех, кто видел и любит) публікація повної версії тексту на порталі «Театральна риболовля»
  8. ↑ Анна ЛИПКІВСЬКА (13 вересня 2019). Ми — не забули. І не забудемо! 20 вересня Національний театр російської драми імені Лесі Українки відкриє новий сезон. І вперше за 67 років він розпочнеться без Миколи Рушковського... (укр.). «День». Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 2021-4-6.
  9. ↑ НСТДУ Анна Липківська з оптимізмом…
  10. ↑ Ганна ЛИПКІВСЬКА: Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премія “ГРА/GRA”: досвід, тенденції, перспективи. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 5 квітня 2021.
  11. ↑ Молодий театр започатковує інноваційний проєкт! (19 липня 2018). Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
  12. ↑ Коронавірус. Не стало відомої журналістки, театрального критика та викладача (укр.). «Главком». 24 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 2021-3-24.
  13. ↑ Журналістка Анна Липківська померла від коронавірусу (укр.). «Детектор медіа». 24 березня 2021. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 2021-3-25.
  14. ↑ Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 24 березня 2021.
  15. ↑ Світлана БІЛОУС (20 квітня 1999). Елегія в ритмі барабанного дробу. У Київському театрі драми й комедії відбулася прем'єра вистави «Що ви загубили в чужих снах?» (укр.). «День». Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 2021-3-24.
  16. ↑ Валентина КЛИМЕНКО (15 липня 2022). Театрознавиця Ганна Липківська і теорія третього покоління (укр.). «Лівий берег». Процитовано 26 липня 2022.
  17. ↑ Віталій ЖЕЖЕРА (2022). Моя Анна. Збірник спогадів про Анну Липківську (укр.). Часопис «Критика» №5–6, 2022. Процитовано 18 серпня 2022.

Посилання