PROFILPELAJAR.COM

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Леміш.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сошник.

Лемі́ш (від прасл. *lemešь/*lemežь, пов'язаного з *lomiti), рідше сошни́к (від «соха») — частина плуга, сохи або іншого землерийного знаряддя, що, у процесі орання землі, підрізує шар ґрунту знизу^[1]^[2]^[3]. Лемеші українського рала (знаряддя для розбиття грудок зораної землі) називалися нарольниками^[4].

Історія

Кам'яні лемеші трикутної форми знайдені в місцях поширення Мацзябанської культури в Китаї навколо озера Тайху, а датуються вони бл. 3500 р. до н. е. Також лемеші засвідчені при розкопках поселень культур Лянчжу і Мацяо, датованих приблизно тим самим періодом. За словами британського археолога Дейвіда Герріса, це вказує на розвиток інтенсивнішого рільництва на облаштованих, можливо захищених насипами полях, що стався на той час. Згідно з класифікацією Му Юнкана і Суна Чжаоліня, трикутний леміш міг існувати в багатьох варіантах і походити від лопат культур Хемуду і Лоцзяцзяо, а проміжним етапом був маленький плуг культури Сунцзе. У культурах, що слідували за культурою Лянчжу, вже застосовувалися плуги на тваринній тязі^[5]^[6].

Про залізні сошники згадує Георг Агрікола в своїй роботі De Re Metallica (1556 р.).

Будова

Леміш плуга має вигляд трапецієподібної чи дзьобоподібної пластини. У ньому виділяють такі елементи: дзьоб (носок), лезо і спинку. У розбірних лемешах дзьоб може бути відділюваним елементом. Для зміцнення дзьоба до нього можуть кріпитися польова щока чи долото^[7].

Виробляється куваним чи литим із стійкої до стирання сталі. Зазвичай для нього використовують вуглецево-марганцеву сталь або т. зв. броньову сталь, що складається з трьох шарів — зовнішніх загартованих і середнього м'якого, завдяки чому сталь однаково опирається стиранню й деформації. З метою зменшення зношення лезо лемеша гартується на 3-4 см у ширину й принаймні 3 мм у глибину або покривається твердим металом (наприклад, хромом)^[7].

Леміш є складовою корпусу плуга, у конструкцію якого також входять відвал (полиця), польова дошка (полоз) і стійка. З відвалом він з'єднується болтами, разом з ним утворюючи робочу (лемішно-відвальну) поверхню плуга.

Розрізняють кілька типів лемешів:

трапецієподібний (європейський)
дзьобоподібний (американський)
з польовою щокою
з долотом^[7]

Будова нарольника

Леміш рала чи сохи («нарольник», «наральник») має форму трикутника чи вузької трапеції із загнутими краями в нижній частині. Утворена втулка слугувала для насадження нарольників на розсоху сохи чи кописть рала.

Інше

Для очищання лемеша і чересла від прилиплої землі використовують і́стик — інструмент, що складається з держака (істичи́льна) із залізним наконечником^[8]^[9].
Лемешем називається одна з кісток лицевої частини черепа, що отримала назву за схожість з елементом плуга.
У північних районах Росії в традиційній архітектурі вживався різновид ґонту під назвою леміш, чиї пластинки теж нагадують формою леміш плуга^[10]^[11].

У культурі

Відома приказка «Зробити з лемеша швайку» (або «звести з лемеша на швайку») — «досягти мізерних результатів»^[1]. Вона відсилає до української казки «Коваль», де невмілий ремісник марно перевів пуд заліза^[12].
Плуг є одним зі символів мирної праці, але давньогрецькі міфи згадують героя Ехетла, що допомагав афінянам у Марафонській битві, бувши озброєним лемешем^[13]. Саме його ім'я Ἔχετλος виводять від грец. εχέτλη («руків'я плуга»)^[14].

Геральдика

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Леміш (сільське господарство)

Примітки

↑ ^а ^б Леміш // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Сошник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
↑ Рало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Harris (1996), 427—428.
↑ You [Архівовано 2011-07-06 у Wayback Machine.] (1999), 1–8.
↑ ^а ^б ^в Norbert Marks. Maszyny rolnicze. Cz. 1, Maszyny do uprawy, pielęgnacji, nawożenia, siewu, sadzenia i ochrony roślin. — Kraków : Wydawnictwo Akademii Rolniczej w Krakowie, 1997. — ISBN 8386524189. (пол.)
↑ Істик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Істичильно // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Б. Б. Вагнер. [1] — 2015. — С. 322. — ISBN 9785519026338. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
↑ Э. С. Юсупов. [2] — Фонд "Ленинградская Галерея", 1994. — С. 205. Архівовано з джерела 10 листопада 2017
↑ «Коваль» [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.] // «Казкар»
↑ Fink, Dennis. The Battle of Marathon in Scholarship: Research, Theories and Controversies Since 1850. Jefferson, NC: McFarland & Company, Inc., Publishers, 2014, p. 187. ISBN 9780786479733.
↑ Leonhard Schmitz (L. S.). Echetlus // Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, ed. by Smith, William. Volume II. London, 1846, p. 3 [Архівовано 20 квітня 2022 у Wayback Machine.].

Література

Сельскохозяйственная техника. Каталог. — 3 изд. — М., 1967.
Карпенко Н. А., Зеленев А. А. Сельскохозяйственные машины. — М., 1968.
Каталог тракторов, сельскохозяйственных, землеройных и мелиоративных машин, транспортных средств, машин и оборудования для механизации животноводческих ферм. — М., 1972.
Harris, David (September 1997). First farmers 'were colonists after all': Colonisation, more than exchange of ideas, took farming across Eurasia. British Archaeology. York, UK: Council for British Archaeology. 27: 8—9. ISSN 1357-4442. OCLC 198963457. Архів оригіналу (reproduced online) за 14 липня 2007. Процитовано 9 грудня 2021. (англ.)