Викладав у Воронезькій (з 1852) та Київській (з 1855) духовних семінаріях. У 1861 році отримав місце екстраординарного професора кафедри історії розколу у своїй alma mater. Заснував і в 1860—1863 роках редагував її видання — «Руководство для сельских пастырей».
... заботясь о возрождении русской народности, но соблюдая уважение к местному народному языку.[2]
З його ініціативи на Холмщині відкрито близько 300 народних шкіл, середніх навчальних закладів, курси для вчителів, учительську семінарію, чоловічу (5 жовтня1865) та жіночу (в жовтні 1866) гімназії. З 1872 року — директор училищ у Радомі.
Вирушив до графа Толстого[3] говорити про справи полтавські. А ще я казав Толстому про субсидії «Киевской Старине». Він відповідав, що грошей нема, але уповноважив переговорити з Бунге[4].
В останні роки життя Феофан Лебединцев був активним учасником київських Церковно-історичного та Археологічного товариств. Помер у день свого 60-річчя. Похований на історичному некрополі старого Києва — Щекавицькому кладовищі.
У контексті доби
У 1859 році Теофан Лебединцев познайомився з Тарасом Шевченком (спогадом про знайомство залишився «Кобзар» з автографом). Шевченко високо оцінював праці земляка (зокрема, проповідь «Про ярмарки», надруковану за протекції Шевченка в 1861 році першим українським часописом «Основа»).
Після смерті поета Лебединцев опублікував дослідження про Тараса Шевченка, спогади, власне листування з ним.
Перша дружина Феофана Лебединцева Юлія (уроджена Барська, правнучка Івана Григоровича-Барського; похована в Холмі — збереглася нагробна плита в стіні церкви Іоана Богослова) була хрещеною матір'ю Михайла Грушевського.
Лабынцев Ю., Щавинская Л. Феофан Лебединцев — основатель «Киевской старины» (К 180‑летию со дня рождения: 1828‑2008) / Департамент культуры г. Москвы, Управ. культуры ЦАО г. Москвы, ГУК г. Москвы «Библиотека украинской литературы». — М., 2008. — 48 с. (рос.)
