Латимерія[1] (Latimeria) — єдиний сучасний рід целакантоподібних родини Латимерієві (Latimeriidae). На даний час відомо два види Латимерій — Latimeria chalumnae, виявлена біля східного і південного узбережжя Африки та Latimeria menadoensis, відкрита і описана в 1977—1999 рр. біля острова Сулавесі в Індонезії.
Характеристика
Latimeria chalumnae — екземпляр у Зоологічному музеї в Копенгагені
Базуючись на кільцях приросту на отолітах, латимерії живуть до 80-100 років.
Мешкають на глибині 700 м і більше, але частіше трапляються на 90-200 м.
Живі екземпляри латимерії коморської Latimeria chalumnae мають блакитне забарвлення, що є, імовірно, камуфляжем від їх потенційних жертв; екземпляри целаканта індонезійського (L. menadoensis) мають коричневе забарвлення.
Очі латимерій дуже чутливі, мають тапетум. Латимерії майже ніколи не відловлюються в денний час і в повний місяць. Їхні очі мають велику кількість червоних тілець, рецепторів, що допомагають бачити в темряві краще, ніж при світлі. Завдяки цьому латимерія віддає перевагу темній воді.
Латимерії полюють на різноманітну здобич, як-от: каракатиці, кальмари, глибоководні риби, дрібні акули. Для латимерії властива здатність плавати під час полювання головою вниз, задом на перед, або перевернутими догори черевом.
Модель Latimeria chalumnae у Оксфордському музеї Природної Історії, що показує природне забарвлення риби
Латимерії, що живуть біля Содвана-Бей у Південній Африці, відпочивають у печерах на глибині 90-150 м протягом світлої частини доби і випливають на полювання вночі, піднімаючись до глибини 55 м. Для латимерій важлива не стільки глибина, скільки темрява, а ще більше — температура від 14 до 22 °C. Кількість кисню, яку кров може поглинати з води через зябра, залежить від температури води. Наукові дослідження вказують, що латимерії вимушені залишатись у холодних, багатих киснем водах, у протилежному випадку їх кров не здатна поглинати достатню кількість кисню[2].
Розмноження
Самиці латимерій яйцеживородні, народжують мальків групами по 5-25 шт.; мальки здатні до самостійного життя одразу після народження. Розмноження досліджено погано, але зрозуміло, що вони сягають статевої зрілості на 20 році життя. Вагітність триває 13-15 місяців.
Знахідки
Стаття про знахідку латимерії у 1939 р., журнал Daily Dispatch
Попри те що латимерія була невідома на Заході, аборигени Південної Африки знали про цю рибу, називаючи її «gombessa» або «mame»[5].
1938
(23 грудня). За 70 км на південний захід від Іст-Лондона вперше знайдено сучасного целаканта[6].
1952
(21 грудня). Другий відомий для науки екземпляр знайдений біля Коморських островів. З тих часів близько 200 екз. зловлено біля островів Великий Комор і Анжуан.
1988
Першу фотографію латимерії в її природному середовищі зроблено Гансом Фріке біля Великого Комора.
1991
За 24 км на північний схід від узбережжя Келімане, Мозамбік, знайдено ще одного целаканта.
1995
За 30 км на південь від Туліару, Мадагаскар, знайдено ще одного целаканта.
1997
(18 вересня). Знайдено новий вид латимерії, цього разу біля берегів Індонезії.
Вперше целакант пійманий рибалкою в Танзанії. Взагалі за рік піймано 22 екз.
2004
Канадський дослідник Вільям Саммерс піймав найбільший відомий екземпляр целаканта біля берегів Мадагаскару.[джерело?]
2007
(19 травня). Індонезійський рибалка, Джустінус Лаама, впіймав біля берегів Сулавесі екземпляр довжиною 1,31 м і вагою 51 кг, який впродовж 17 годин жив у басейні[7].
2007
(15 липня). Двоє рибалок із Занзібару впіймали целаканта довжиною 1,34 м і вагою 27 кг. Рибу було впіймано біля північного узбережжя острова, біля берегів Танзанії[8].
Примітки
↑Загальна іхтіологія [Текст] : підруч. для підготов. бакалаврів напр. "Водні біоресурси та аквакультура" у вищ. навч. закл. ІІ-IV рівнів акредит. М-ва аграр. політики України. — К., 2009. — ISBN 978-966-7906-83-2.
↑page 200, Weinberg, Samantha. 2006. A Fish Caught in Time: the Search for the Coelacanth. HarperCollins Publishers, New York, NY
