Село Ладичин розташоване за 20 км на південь від Тернополя і 4 км на південний захід від Микулинець у широкому яру малої річки Нішла (в народі назва Водава).
Від села починаються славні Теребовлянські каменоломні червоного пісковика. Територія села багата на камінь, пісок, глину та торф. Найбільше багатство — чорнозем. На Ладичинських полях є сірчані джерела.
Походження назви
Назва походить, можливо, від імені богині Лади. За легендами, тут був її храм. [джерело?]
Інший варіант походження назви: Ладичин — спотворене «Владичин» (свідчило про те, що село належало «владиці», тобто єпископу).
Історія
Поблизу Ладичина виявлено археологічні пам'ятки скіфського та давньоруського часів.
Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) БагатківціПідгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту Тернопільського воєводства і 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[2].
На 1 січня 1939-го в селі з 2180 жителів було 1310 українців-грекокатоликів, 720 українців-латинників, 20 поляків, 120 польських колоністів міжвоєнного періоду і 10 євреїв[4].
«фігура» Матері Божої на честь заснування Братства тверезості (1875).
Пам'ятки
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1970), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипана символічна могила борцям за волю України.
Соціальна сфера
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, 4 торговельні заклади.
Відомі люди
Народилися
Степан Вадзюк — український вчений у галузі медицини;
Багатолітнім парохом Ладичина був о. Михайло Світенький (пом. 1937), громадський діяч, журналіст, блискучий промовець (його називали «українським Золотоустом»), меценат літературного об'єднання «Молода Муза».