У 1919 році закінчив хімічний факультет Харківського університету. У 1934 році йому без захисту присвоєний науковий ступінь кандидата наук. У 1940 році захистив докторську дисертацію на тему «Окраска и строение цианиновых красителей».
З 1942 року — директор об'єднаного інституту хімії АН УРСР у евакуації. З 1944 року очолював кафедру органічної хімії Київського університету. Тривалий час читав курс органічної хімії. 12 лютого 1945 року обраний академіком АН УРСР, став директором інституту органічної хімії АН УРСР. У 1946—1948 роках поєднував роботу на кафедрі з посадою віце-президента АН УРСР.
Засновник відомої школи з ціанінових барвників. Автор відомої на терені СРСР монографії «Введение в электронную теорию органических соединений», яка витримала два видання 1965 та 1975 років. Опублікував 234 роботи.
Відзнаки
Лауреат Сталінської премії (за 1942 рік). «Заслужений діяч науки УРСР» з 1958 року.