КультурогенезКультурогенез — процес появи і становлення культури будь-якого народу і народності загалом і появи культури як такої в первісному суспільстві. На даний момент не існує єдиної теорії появи культури. Трудова теоріяЦя теорія є однією з найпоширеніших. Її автор, Фрідріх Енгельс, виклав свої думки в своїй роботі «Походження родини, приватної власності та держави»:
За цією теорією, оперування знаряддями праці призвело до розвитку мозку і, відповідно, розвитку творчої уяви. Символічна теоріяСимволічна теорія культурогенезу була розвинена в працях Ернста Кассірера. На думку Кассірера, в процесі еволюції людини система рецепторів, за допомогою якої біологічні види отримують зовнішні стимули, і система ефекторів, через яку вони реагують на ці стимули, була доповнена третьою - символьною системою. Символи розглядаються як рухливі і мінливі, і на відміну від сигналів, що використовувалися в експериментах Павлова і подібних, не мають чітких прив'язок до фізичного буття. Символьна система стає своєрідним посередником людини і світу. Людина стає «настільки зануреною в лінгвістичні форми, художні образи, міфічні символи або релігійні ритуали, що не може нічого бачити і знати без втручання цього штучного посередника». Кассірер розрізняв 5 символічних форм - мову, міф, релігію, мистецтво і науку, незалежні одна від одної. Розвиток символьних форм дозволяє людству долати обмеженість і конечність, звільнитися від страху реального світу. Психоаналітична концепціяАвтором психоаналітичної концепції культурогенезу є З. Фрейд, що виклав її в трудах «Тотем і табу», «Сон і міф». В основу концепції походження культури З. Фрейдом покладено гіпотезу про винятковий вплив позасвідомих імпульсів на поведінку людини та визнання антагонізму між природним началом в людині і культурою. За З. Фрейдом, культура ґрунтується на відмові у задоволенні бажань позасвідомого та існує за рахунок сублімованої енергії статевого потягу («лібідо»). Фрейд розглядає процес розвитку культури починаючи з системи тотемів і табу у архаїчних племен, що розглядаються як основні регулятори усіх сторін суспільного життя людей і свідчення відриву людини від природи. Подальший розвиток культури на думку Фрейда поглиблює цей розрив, спричиняє у людини почуття провини в силу неможливості реалізувати свій біологічний потенціал, виникнення у людини невротичних станів на цьому ґрунті. Фрейдистська методологія пізнання сутності культури широко використовувалась його послідовниками, зокрема Е. Фроммом, К.Г. Юнгом. Див. такожДжерела
Основи культурології. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 400 c. Data uk/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B7 Tidak ditemukan |