Сергій Борисович Кузнєцов (6 січня1964 року, Мєдногорськ, Оренбурзька область, Російська РФСР, СРСР — 7 листопада2022, Оренбург) — радянський і російський композитор, поет, автор пісень. Засновник груп: «Ласкавий травень» (1986), «Мама» (1989), «Чорнило для п'ятого класу» (1992), «Чорнильне небо» (2000), «Скловата» (2001), «Нові форми» (2004), «Веселка вночі» (2006), «ALIS» (2001), «Ангел і кіт» (2007), «Льоха» (2009), «Spice Boys» (2011). Автор хітів: Белые розы, Розовый вечер, Седая ночь, Маскарад, Старый лес, Лето, Тающий снег, Медленно уходит осень (А я так жду), Вечер холодной зимы, Глупые снежинки, Бездомный пёс, Дрянь, Падла, Я тебе объявляю войну, Зажгите свечи, Кончено всё, Метель в чужом городе, Утренний снег, Не обижайся, Новый год, Ну, что же ты, Осенний парк (Месяц осени), Рано ушедшая осень, Стекловата, Ради тебя, Друг (Ты просто был), Не бойся, Золотой укол, Я откровенен лишь с луною, Я так жду, Пусть будет ночь, Мне больше не нужно, Месяц июль, Взрослые та інших.
Біографія
Сергій Борисович Кузнєцов народився 6 січня1964 року у місті МєдногорськуОренбурзької області. Ріс без батька, мати Валентина Олексіївна Кузнєцова[5][6] була директором Оренбурзького будинку відпочинку в Мєдногорську, вони жили в гуртожитку на території будинку відпочинку. Коли Сергію було 8 років, мати купила піаніно, але воно його не зацікавило, і через рік піаніно продали.
У 12-річному віці знайшов детонатор і після вибуху переніс клінічну смерть, цілий рік провів у лікарні із забинтованими очима, переніс кілька операцій і тоді ж захопився музикою гурту Space.
У 13-річному віці працював кіномеханіком у будинку відпочинку. Саме в кінозалі він серйозно став займатися музикою, там було піаніно і він навчався грати пісні улюбленої групи. Потім почав складати свої мелодії.
Освіта
У 16-річному віці намагався вступити до музичного училища, але його не прийняли, бо він не знав нотної грамоти, хоча на слух він вже тоді міг підібрати будь-яку мелодію.
Через рік закінчив музичну школу екстерном (п'ятирічний курс за один рік).
У 17-річному віці вступив до музичного училища на диригентсько-хорове відділення, просив перевести його на теоретичне відділення, але йому відмовили. Провчившись сім місяців, він покинув навчання.
Армія
Служив в Саратовської області у військах хімзахисту, грав і співав в армійській групі «Контакт 730» (склад: Лобанов, Горячев, Бардигін та Кузнєцов), були написані і виконані пісні «Маскарад», «Вечер холодной зимы», «Встречи», «Старый лес», запис не зберігся.[7][8][9]
Після армії вів музичний гурток у школі-інтернаті № 2 м. Оренбурга. В цей час директором школи-інтернату № 2 була призначена директор Акбулацькогодитячого будинку Валентина Миколаївна Тазекенова. Переїхавши на нове місце роботи, вона привела з собою кілька своїх вихованців, серед яких був В'ячеслав Пономарьов, якому вже виповнилося 18 років.
Сергій Кузнєцов разом з В'ячеславом Пономарьовим вирішили створити підліткову музичну групу і довго шукали соліста, якому мало б бути, за задумом Сергія, від 12 до 13 років. Слава Пономарьов запропонував зробити вокалістом Юру Шатунова, хлопця з музичним слухом, який на той час був вихованцем Акбулацького дитячого будинку, і вони вночі поїхали за Юрою. Юра добре співав, і Сергій вирішив зробити з нього зірку. Юру ображали на новому місці, і він втік до тітки, Кузнєцов пообіцяв захист, і Юра повернувся.
28 грудня 1986 року відбувся перший виступ гурту «Ласковый май», з'явилися перші пісні, які пізніше стали хітами.
Навесні 1987 року на фестивалі творчості дитячих будинків група виступила з піснею «Тающий снег». Журі, що складається з радянських чиновників, не сподобалося, що підліток співає пісню про кохання, і Кузнєцов позбувся роботи. Працював у Будинку культури «Орбіта» до осені 1987 року, потім його запросили повернутися до школи-інтернату для проведення дискотек. На новорічні свята Кузнєцов записав музичну фонограму («мінусовку»), і з нею група стала звучати набагато краще. Потім завдяки Наталії Володимирівні Труниловій відбувся перший запис у Будинку творчості, яка була готова 18 лютого 1988 року. Кілька касет Кузнєцов дав на реалізацію продавцю Віктору Бахтіну, який працював біля залізничного вокзалу. Завдяки цьому касети потрапили в інші міста, і країна почула «Белые розы».
В інтернаті сталася крадіжка музичних інструментів, в цьому звинуватили Кузнєцова і заборонили йому бувати в інтернаті і бачитися з Шатуновим. Тоді ж з Кузнєцовим познайомився Костянтин Пахомов, який намагався бути співаком[10].
Після кількох концертів з Москви приїхав Андрій Разін і запросив хлопців до Москви, де під фонограму Шатунова в парку Горького вже працював фальшивий «Ласковый май». У 1988 році по країні їздило кілька фальшивих груп. І тому Кузнєцов наполіг на тому, що повинен виступати справжній Шатунов[10].
7 березня 1989 року Сергій Кузнєцов покинув «Ласковый май», за його власними словами, через моральну обстановку в колективі. Незабаром почалася суперечка з продюсером групи А. Разіним, який не припиняється досі, про майнові права на пісні, написані С. Кузнєцовим для «ласкавого травня»[11].
Після Ласкового мая
«Мама»
Разом з Сергієм Кузнєцовим з «Ласкового мая» пішли Слава Пономарьов, Олександр Пріко, барабанщик Ігор Ігошин. Сергій створив з ними нову групу і покликав солістом Юрія Шатунова, але той залишився з Разіним до 1991 року, а в групу Кузнєцова пізніше прийшов барабанщик Сергій Сєрков[12].
У 1991 році Кузнєцов написав повість «Ти просто був», де описав свою біографію, історію групи «Ласковый май» і групи «Мама», а також згадав, що своєю головною помилкою вважає відхід зі створеної ним групи «Ласковый май»[11].
Група «Мама» записала три магнітофонних альбоми, але частина пісень гурту були вкрадені Андрієм Разіним для групи «Ласковый май», їх співав Юрій Шатунов: «Взрослые», «Розовый вечер», «Месяц Июль», «Ты просто был», «Кончено всё», «Бездомный пёс», «Медленно уходит осень» та ін.[11]
Група «Мама» існувала в один час з популярним «Ласковым маем», до того ж Разін вкрав пісні групи, Кузнєцов тоді ще не судився з Разіним як автор пісень, він був задоволений, що його пісні стали відомі і популярні, його група активно гастролювала по СРСР, проіснувала до 1992 року, в цей час припинив своє існування «Ласковый май».[11]
Чорнило для п'ятого класу
У 1992 році створив групу «Чорнило для п'ятого класу», солісти ігор Веряскін і Юрій Прибилов, група проіснувала до 2003 року. Для цієї групи були написані пісні: Дрянь, Падла, Я тебе объявляю войну, які стали популярні у виконанні групи «Комиссар».
2000-ті
У 1999 році створив групу «Скловата» — солісти Денис Бєлікін та Артур Єремєєв, група прославилися в Інтернеті кліпом на пісню «Новый год»[13].
2000 рік — створив групу «Чорнильне небо», солісти Олександр Гуляєв та Сергій Дядюн[14].
2001 рік — проект «ALIS», солістка Олена Дроздова.
2002 рік — група «Нові форми», соліст Влад Іволгін[15].
2006 рік — «Веселка вночі», соліст Євген Коннов.
2007 рік — «Ангел і кіт», соліст Юрій Плотніков, бек-вокал Євген Катасонов.
2009 рік — «Льоха», солістка Олена Савельєва.
2010-ті
У 2011 році створив групу «Spice Boys» — солісти Артем Новіков і Сергій Лелеко.
Фільм «Ласковий травень»
Максим Литовченко (актор зіграв Сергія Кузнєцова) на прем'єрі фільму «Ласкавий травень» у жовтні 2009 року
У 2009 році був знятий фільм «Ласкавий травень», що оповідає про становлення групи, у фільмі показана версія подій, розказана Андрієм Разіним у своїх книгах про групу, версія подій Сергія Кузнєцова з документальної повісті «Ти просто був» не враховувалася. Фільм не сподобався багатьом колишнім учасникам групи, в тому числі і Сергію Кузнєцову.
Роль Сергія Кузнєцова (у титрах — кіномеханік) виконав актор Максим Литовченко.
У 2019 році Кузнєцов в інтерв'ю сказав, що отримує авторські відрахування за свої пісні в розмірі близько 2 000 рублів і пенсію по інвалідності у розмірі 8 000 рублів[19]. Помер 7 листопада 2022 року у віці 58 років у себе вдома в Оренбурзі, від тромбу, що відірвався. 13 листопада у похоронному залі в Оренбурзі відбулася церемонія прощання із Сергієм Кузнєцовим. Попрощатися з музикантом прийшли сотні шанувальників «Ласкового травня». Поховали Сергія Борисовича на почесному кварталі комплексу «Степовий-1» в Оренбурзі.
Співпраця з Шатуновим після Ласкового мая
Шатунов їздив в Оренбург до Кузнєцова за новими піснями в 1994 і 1995 році[20][21].
У вересні 1994 року відбулася презентація нового альбому Шатунова «Ты помнишь». Більше половини пісень написані Сергієм Кузнєцовим.
У серпні 2015 року на офіційному сайті артиста з'явилася пісня «Звезда», автор Сергій Кузнєцов.
Особисте життя
Дружина — Олена Олександрівна Савельєва — співачка.
Автор текстів трьох пісень Роми Жукова (і групи «Маршал»): «Первый снег» (співавторство тексту), «Пыль мечты», «Хрустальный снег».
Автор пісні Світлани Разіної «Зима».
Автор чотирьох пісень Оксани Хвальової — «Март», «Прощай», «Пусть-пусть», «Старый сад».
Автор пісні Каті MAY «Золотые снежинки»
Інструментальні твори
Інструментал (трек № 7 з альбому «Побег» групи «Чорнило для п'ятого класу»)
Проект інструментальної музики «П'ятий вимір»
Інші виконавці
Група «Band Odessa» — Падла; Milen (В'ячеслав Козлов) — Белые розы, Лето;
Аркадіас (Аркадій Мотов) — Вечер холодной зимы, Девчонка-недотрога (Сто летних дней), День рождения, Метель в чужом городе, Мой розовый вечер (Этот вечер), Ну что же ты, Плачьте белые розы (Под ливнем листья), Пожелаем в Рождество (Падает снег), Последний снег (Мой снег), Седая ночь, Холодный берег, Что же ты лето, Я расскажу тебе (Я и осень);
DJ Ілля (Ілля Маматов) — Я люблю; группа «Комиссар» — Вкус цвета огня, Волчья кровь, Всё кончено всё, Дрянь, Забудь моё имя, Клофелин, Не обижайся, Падла, Первый полёт (Солнце), Что же ты лето, Я так устал, Я тебе объявляю войну;
Андрій Разін: "Пити сурогатну горілку і закушувати тазепамом — такого жодна печінка не витримає. Ми могли б раніше прийти йому на допомогу. Але цьому перешкоджали нескінченні судові процеси, які Кузнєцов вів зі мною ще з початку 90-х. Він тоді продав мені права на свої пісні. А коли всі гроші пропив, став через суд вимагати визнання договору про продаж прав недійсним. Я намагався домовитися з ним по-доброму. Взяв його до себе на роботу. Платив зарплату. Але він сказав: «Мені мало тисячі доларів на місяць. Плати мені 200 мільйонів!». Почав шантажувати мене порнографічними знімками, в які було вмонтовано моє обличчя. Його заарештували і завели на нього кримінальну справу. Хотіли посадити до в'язниці. Але в підсумку визнали неосудним і відправили в психіатричну лікарню. Лише нещодавно ми з ним примирилися. Він програв мені всі суди і визнав, що судитися з Разіним — марна трата грошей.
