Кочина Пелагея Яківна
рос. Пелагея Яковлевна Полубаринова-Кочина
Ім'я при народженні	рос. Пелагея Яковлевна Полубаринова
Народилася	1 (13) травня 1899[1]  Астрахань, Російська імперія[2]
Померла	3 липня 1999(1999-07-03)[3]  (100 років) Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР   Російська імперія   Росія
Діяльність	математикиня, історикиня математики, фізикиня
Alma mater	Pokrowski Gymnasiumd (1916)[3]  Бестужевські курси  фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd (1921)[3]
Галузь	механіка[1] , гідроаеромеханіка[4][5] , історія математики[4][5]  і гідродинаміка
Заклад	Institute for Problems in Mechanics of the Russian Academy of Sciencesd[3]  Головна геофізична обсерваторія імені Воєйковаd[3]  Петербурзький державний університет шляхів сполучення[3][6]  Російський державний технологічний університет імені К. Е. Ціолковськогоd[3]  Lavrentyev Institute of Hydrodynamics of the Russian Academy of Sciencesd[3]  Institute for Problems in Mechanics of the Russian Academy of Sciencesd[3][6]
Вчене звання	Список академіків АН СРСР , професор[d]  і академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Членство	Російська академія наук  Академія наук СРСР
У шлюбі з	Nikolai Kochind[3]
Родичі	Grigory Barenblattd
Нагороди	Keldysh Gold Medald (1996)

Пелагея Яківна Кочина (Полубарінова-Кочина) — (народилася 13 травня 1899(18990513), село Верхній Хутір, Царьовій повіт, Астраханська губернія — померла 3 липня 1999 — Москва) — радянський вчений у галузі математики, гідродинаміки, динамічної метеорології, механіки,академік Академії наук СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

Кочина Пелагея Яківна закінчила Бестужевські курси у Петрограді. У 1921 році закінчила Петроградський університет. У 1933 році отримала учене звання професора. У 1940 році отримала науковий ступінь доктора фізико — математичних наук^[7].

У 1925 році Пелагея Яківна вийшла заміж за Кочина Миколая Євграфовича (1901—1944) — радянський механік, геофізик, математик, академік АН СРСР (1939)^[8]. У них народились дві доньки.

З 1946 року член-кореспондент АН СРСР.

З 1958 року дійсний член АН СРСР.

З 1919 року Кочина П. Я. працювала в Головній геофізичній обсерваторії у Ленінграді. Викладала в навчальних закладах Москви та Санкт-Петербурга^[9]:

У 1925—1931 роках викладала математику в Петербурзькому державному університеті шляхів сполучення.

У 1931—1935 роках у Московському Інституті інженерів цивільного повітряного флоту.

У 1935—1937 роках — П. Я. Кочина працювала завідувачкою кафедри вищої математики Московського гідрометеорологічного інституту, одночасно в 1935—1939 роках — Старшим науковим співробітником Математичного інституту імені Стеклова Академії Наук СРСР.

У 1937—1941 роках — Завідувала кафедрою математики Московського авіаційного технологічного інституту.

У 1939—1959 роках працювала в Московському Інституті механіки АН СРСР.

У 1941—1947 роках — Професор кафедри вищої математики Московський нафтовий інститут імені І. М. Губкіна.

З 1959—1970 роках працювала у Новосибірську в Інституті гідродинаміки СВ Академії наук СРСР та Новосибірському державному університеті.

Повернувшись до Москви у 1970—1987 роках, працювала в Інституті проблем механіки Академії наук СРСР.

Основні її наукові праці відносяться до теорії фільтрації, динамічної метеорології, теорії припливів, гідроаеромеханіки. Вона розв'язала ряд задач, що стосуються руху ґрунтових вод та нафти в поруватих середовищах. Її математичні роботи відносяться до диференціальних рівнянь приватних похідних^[10].

Кочина П. Я. була редактором першого зібрання творів С. В. Ковалевської, життю та творчістю якій присвятила ряд праць^[7]. Вона є автором книг та статей про К. Вейєрштрасса, О. Ю. Шмідта та інших діячів науки, а також мемуарів про свого чоловіка Кочина Миколу Євграфовича.

Кочина Пелагея Яківна є автором понад 200 опублікованих наукових праць (з них 17 монографій), та ряду статей в науково-популярних виданнях.

Основні роботи^[11]:

«Теорія руху ґрунтових вод» (1977);

"Вибрані праці. Гідродинаміка і теорія фільтрації "(1991).

Кочина Пелагея Яківна нагороджена^[12]:

• Орденом Трудового Червоного прапора (1945);

• Чотирма орденами Леніна (1953, 1960, 1967, 1969);

• Орденом Жовтневої Революції (1975);

• Орденом Дружби народів (1979);

• Орденом Дружби (1994);

• Орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1999);

• Лауреат Сталінської премії (1946);

• Лауреат Державної премії СРСР (1973);

• Герой Соціалістичної праці (1969);

• Золотою медаллю «Серп та молот» (1969);

• Золотою медаллю ім. М. В. Келдиша — за цикл робіт з гідродинаміки і теорії фільтрації (1996);

• Медалями.