|Фото=
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Костенко.
Костенко Микола Федорович (*21 грудня 1913, Кишинів — †29 липня 1993, Кишинів) — молдавський культурний діяч, письменник. Почесний член Академії наук Молдови
Біографія
Народився 21 грудня 1913 року в Кишиневі, виріс в Чігорянах.
Навчався в Ясському університеті. Працював редактором журналу Viaţa Basarabiei з 1934 по 1940 роки.
З 1940 року Костенко працював у журналі «Ніструл» («Жовтень»). У 1941 році був депортований до Сибіру.
У 1956 році — реабілітований.
Помер 29 липня 1993 в Кишиневі.
Творчість
Почав друкуватися в 1934 році.
Перша збірка «Вірші» вийшов в 1937, потім опубліковані збірники «Годинник» (1939), «Язичницькі елегії» (1940). Випустив збірки «Нові вірші» (1960), «Вірші» (1961).
Автор нарисів і оповідань з життя молдавського села, роману «Північноград» (1962) про трудівників Півночі.
Йому належать переклади поезій Тараса Шевченка (поеми «Гайдамаки», віршів «Ой я свого чоловіка»[1], «Закувала зозуленька», «Ой сяду я під хатою», «Якби мені, мамо, намисто».
Написав статтю «Тарас Шевченко» (1937).
Література
- Ковальджи К. Новые книги Николая Костенко. В кн.: Дружба народов — дружба литератур. Кишинев, 1974;
- Бадиу В. Поэт «красной галерки». «Кодры», 1976, № 11.
- ↑ «Ой я свого чоловіка» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 692.
