Ярослав-Василь Косарчин
Сотник
Крайовий провідник Карпатського краю ОУН
Загальна інформація
Народження	15 серпня 1919(1919-08-15) с. Нагірянка (нині м. Бучач), Тернопільська область
Смерть	13 грудня 1951(1951-12-13) (32 роки) с. Сваричів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область
Alma Mater	Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.
Псевдо	«Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»
Військова служба
Роки служби	1944–1951
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА  ОУНР
Командування
Крайовий провідник Карпатського краю ОУН літо 1951 — 13 грудня 1951 Попередник Слободян Степан Наступник Твердохліб Микола Окружний провідник Дрогобицької округи ОУН серпень 1950 — літо 1951 Попередник Фрайт Володимир Наступник Василь Цап'як Окружний провідник Калуської округи ОУН липень 1947 — серпень 1950 Попередник Федюшка Петро Якимович Наступник Фрайт Володимир Васильович Командир ТВ-23 «Магура» квітень 1945 — осінь 1949 Попередник Королюс Федір Наступник посада скасована
Нагороди та відзнаки
Косарчин Ярослав Григорович у Вікісховищі

Яросла́в-Василь Григо́рович Коса́рчин (псевдо.: «Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»; 15 серпня 1919, с. Нагірянка (нині Бучач, Тернопільська область) — 13 грудня 1951, с. Сваричів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область) — український військовик, сотник УПА, командир ТВ-23 «Магура» (квітень 1945 — осінь 1949), крайовий провідник Карпатського краю ОУН (літо 1951 — 13 грудня 1951).

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу (1946).

Ярослав-Василь Косарчин народився 15 серпня 1919 року в селі Нагірянці (нині в межах м. Бучача Тернопільської області) у священичій родині.

Середню освіту здобув у державній польськомовній гімназії Бучачa, яку закінчив у 1937 році.^[1] Навчався у Львівському ветеринарному інституті (1939—1941 рр.), на ветеринарному факультеті Львівської медичної академії (1941—1944 рр.).

Працював на посаді організатора-люстратора Бучацького відділення «Українського кооперативного банку» (або «Українбанку») перед Другою світовою війною.^[2]

У 1939 році вступив до ОУН, у 1940—1942 роках очолював студентську референтуру ОУН.

З 1944 року в лавах УПА, до середини липня пройшов вишкіл у старшинській школі «Олені-І», закінчив навчання зі ступенем старшого булавного. Після навчання працював наставником у старшинській школі.

У вересні 1944 року призначений ад'ютантом командира 5-ї Дрогобицької військової округи ВО-5 «Маківка»^[3]. З весни 1945 року по 1949 рік — командир ТВ-23 «Магура».

Влітку 1946 року, за мужність і героїзм, проявлені у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, УГВР нагородила Ярослава Косарчина Срібним Хрестом бойової заслуги УПА 2-го класу й підвищила до звання сотника.

З 1949 по 1951 рік крайовий провідник ОУН «Карпати».

Загинув Ярослав Косарчин 13 грудня 1951 року поблизу с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області.^[4]

Місце поховання невідоме. 4 вересня 1996 р. відкрита й освячена його символічна могила на Нагірянському цвинтарі в Бучачі поряд із могилами інших учасників визвольних змагань.

• Згідно з Наказом крайового військового штабу УПА-Захід ч. 20 від 15.08.1946 р. сотник УПА, командир тактичного відтинку 25 «Магура» Ярослав Косарчин — «Байрак» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 2 класу^[5].

• На честь Ярослава Косарчина названа вулиця в Калуші, на школі № 3 встановлена меморіальна дошка (скульптор — Ігор Семак)^[6].
• 24.08.2018 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Золота Слобода Козівського р-ну Тернопільської обл. Срібний хрест бойової заслуги УПА 2 класу (№ 021) переданий Оксані Кавецькій-Косарчин, племінниці Ярослава Косарчина — «Байрака».

• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †
• Командири УПА
• Лицарі ОУН та УПА

• Гуцал П., Кривецький М. Косарчин Ярослав Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 189. — ISBN 966-528-199-2.
• Когут Микола. Герої не вмирають. Книга 2. [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.] — Калуш : ПП «Артекс», 2002. — С. 3—16.
• Когут Микола. Герої не вмирають. Книга 3. [Архівовано 6 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Калуш : ПП «Артекс», 2002. — С. 8—13.
• Когут Микола. Герої не вмирають. Книга 5. [Архівовано 27 грудня 2019 у Wayback Machine.] — Калуш : ПП «Артекс», 2003. — С. 45—49.
• Когут Микола. Герої не вмирають. Книга 8. [Архівовано 13 серпня 2017 у Wayback Machine.] — Калуш : ПП Копіцентр, 2007. — С. 34—35.

• Квазіенциклопедія ОУН-УПА.