Королівства східних саксів (давн-англ.Ēast Seaxna rīce, лат.Regnum Orientalium Saxonum, англ.Kingdom of the East Seaxe) — одне з семи королівств так званої англосаксонськоїгептархії.
Історія
З кінця IV ст. на землях сучасних графств Ессекс, Гартфордшир та Міддлсекс, почали селитися сакси, які отримали від Риму статус федератів. Після відходу римлян з Британії тут утворилося недовговічне кельтське держава Кайра-Колун. Проте сакси все прибували з материка, і на початку VI ст. Кайра-Колун припинило своє існування.
Близько 653 року східні сакси були вперше хрещені, проте християнство у них утверджувалося важче, ніж у сусідів.
З другої половини VII ст. Мерсія та Вессекс боролися за верховенство серед інших англосаксонських держав. Близько 730 року під владу Мерсі перейшли землі середніх саксів, а у 812 році Сіґеред визнав себе васалом короля Мерсії Кенвульфа, зрікся королівського титулу й надалі правив як граф. Незабаром сама Мерсія не витримала натиску західних саксів, та увійшла, зі своїми васалами, до складу Вессексу.
Список королів
Володарі королівства Ессекса були представниками саксонської знаті. Першим вождем саксів, що розмістився в районі сучасного Лондона був Есквін. Він та його нащадки заснували династію ессекських королів. Володарювали до 812 року.
