Конфіскація (лат. confiscatio «відібрання в казну» ← con «разом; повнота» + фонд «кошик, каса, казна, фінанси») — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю особи, під різними приводами, що проводиться як санкція за злочин чи за адміністративне чи яке-небудь інше правопорушення.

• Не дозволити особам, які вчинили незаконне діяння, збагатитися за рахунок злочину.
• Компенсувати шкоду, заподіяну потерпілому, за рахунок вилучених доходів, одержаних злочинним шляхом.
• Запобігти повторенню злочину за рахунок вилучення знарядь злочину.

Законодавство більшості країн розрізняє два види конфіскації: конфіскацію в кримінальному порядку (лат. in personam) та конфіскацію поза кримінального провадження (лат. in rem). Ці види конфіскації різниться процедура вилучення активів. Перша має на увазі кримінальне провадження і винесення обвинувального вироку. Для другої цього не потрібно. У деяких країнах застосовується також так звана адміністративна конфіскація.

• Конфіскація; Конфіскація, яка не базується на засудженні // Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова, О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 356-357; 358. — ISBN 978-617-7627-10-3.

Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.