Кононов Володимир Петрович

Кононов Володимир Петрович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 жовтня 1974(1974-10-14) (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Гірське, Первомайська міська рада, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовий
Alma materДонбаський державний педагогічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникбої за Мар'їнку і Війна на сході України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаMinister of Defence of the Donetsk People's Republicd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-лейтенант
Нагороди
ювілейна медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
Герой Донецької Народної Республіки
Орден Дружби (Південна Осетія) Бойове братство

Кононов Володимир Петрович, псевдо — Царь (нар. 14 жовтня 1974, Гірське. Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР) — український колабораціоніст з Росією, бойовик терористичної організації Донецька народна республіка[1], де має звання генерал-лейтенанта та «Герой ДНР» (2014). Активний учасник створення незаконних збройних формувань та військових дій проти сил АТО на сході України.

Один з восьми представників самопроголошених республік, до котрих були застосовані санкції ЄС і Канади[⇨].

Життєпис

Володимир Петрович Кононов народився 14 жовтня 1974 р. у м. Гірське, тоді — Ворошиловградської області УРСР.

У 1995 р. закінчив Слов'янський авіаційний коледж цивільної авіації, у 1999 р. — Слов'янський державний педагогічний інститут.

Професійно займався спортивною і педагогічною діяльністю, працював тренером у Федерації дзюдо Донецької області. Має тренерський стаж по дзюдо 20 років. Пройшов спеціальну підготовку для вищого командного складу.

13 квітня 2014 р. пішов добровільно у так зване «народне ополчення Донбасу», керував блокпостом сепаратистів у Слов'янську. Брав активну участь у створенні збройних формувань терористичної організації «Донецька народна республіка»[2]. Командував диверсійно-розвідувальною групою. Був командиром підрозділу в боях за Слов'янськ, Шахтарськ, Іловайськ, Моспине.

Військове звання на серпень 2014 р. — підполковник ДНР.

Після відставки Ігоря Стрєлкова виконував обов'язки міністра оборони ДНР. З 14 серпня 2014 р. — міністр оборони ДНР[3][4].

Одружений, є дитина[2].

Нагороди

  • Медаль «Золота Зірка» № 001. Звання присвоєне Указом Голови Донецької Народної Республіки № 1 від 3 жовтня 2014 р.[5]

Санкції

У 2014 році владою Канади на Кононова накладено економічні санкції із забороною в'їзду до країни[6][7]. Європейський Союз також включив Кононова до списку осіб з обмеженнями[8].

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року, включений під № 271 до списку фізичних осіб, котрі потрапили під санкції з боку України[9].

Рішенням РНБО від 2 травня 2018 року, включений під № 231 в санкційний список фізичних осіб, до котрих застосовуються санкції, із забороною виведення капіталу за межі України на три роки[10].

Примітки

  1. ↑ Ukraine crisis: Rebel military chief Strelkov 'quits'. BBC. 14 серпня 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 18 серпня 2014.
  2. ↑ а б Є ДОСЬЄ! Кононов Володимир Петрович. ЄДНІСТЬ (укр.). Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.
  3. ↑ NATO. Кононов Владимир Петрович. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.
  4. ↑ Сергій Горбатенко (16 грудня 2020). Может ли 1-й российский армейский корпус стать народной милицией в Украине?. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021. (рос.)
  5. ↑ Кононов Владимир Петрович. mypomnim.ru. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021.
  6. ↑ В санкційному списку Канади – депутати Держдуми РФ та сепаратисти. Європейська правда. 20 грудня 2014. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 травня 2021.
  7. ↑ Donetsk People's Republic appoints new defense minister to replace Strelkov. Kyiv Post. Interfax-Ukraine. 15 серпня 2014. Архів оригіналу за 2 лютого 2015. Процитовано 18 серпня 2014.
  8. ↑ Нові санкції Євросоюзу проти Росії набули чинності. Інтерфакс. 12 вересня 2014. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 4 травня 2021.
  9. ↑ Україна нарешті ввела санкції проти Росії. Повний список прізвищ та компаній. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  10. ↑ Додаток 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (PDF). https://www.rnbo.gov.ua/. Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.

Посилання