Самиця рудохвостого колібрі-капуцинаСамиця рудохвостого колібрі-капуцина біля гніздаРудохвості колібрі-капуцини
Довжина самців становить 8,3-10,1 см, довжина самиць становить 8,3-8,9 см, вага 4-4,8 г. У самців лоб і горло блискучо-золотисто-зелені, горло знизу окаймлене вузькою синьо-зеленою смугою. На горлі вузька біла смуга з блискучою золотисто-оранжевою плямою посередині[7]. На тімені оксамитово-чорна пляма з синюватим відтінком. Шия з боків оксамитово-чорна. Верхня і нижня частини тіла, а також надхвістя блискучо-золотисто-зелені. Крила чорнувато-фіолетові, гузка золотисто-червона. Хвіст блискучий, яскраво-бронзово-малиновий[7]. Верхні покривні пера хвоста синьо-зелені. Дзьоб прямий, чорний, довжиною 19,2 мм. Лапи чорні.
Самиці мають дещо менш яскраве забарвлення, верхня і нижня частини тіла у них більш бронзові, а голова зелена, а не чорна. Обличчя сіре, скроні коричнюваті. Зелена пляма на передній частині голови менш блискуча, ніж у самців, горло знизу окаймлене більш яскравою синьо-зеленою смугою. У молодих птахів верхня частина тіла бронзово-зелена, нижня частина тіла коричнева, горло біле, поцятковане зеленими плямками. Хвіст зверху мідно-бронзовий, знизу малиновий, менш яскравий, ніж у дорослих птахів.
Поширення і екологія
Рудохвості колібрі-капуцини мешкають в горах Серра-ду-Сінкора[en], що є частиною гірського хребта Серра-ду-Еспіньясу і знаходяться в регіоні Чапада-Діамантіна[en] в штаті Баїя. Вони живуть у сухих високогірних чагарникових заростях кампос-рупестрес[en][8], серед скель, на відкритих високогірних плато, на висоті від 750 до 2050 м над рівнем моря, переважно на висоті від 900 до 2000 м над рівнем моря[6][8][9]. Віддають перевагу сухим, посушливим районам на вершинах гір і плато, порослих кактусами і невисокими чагарниками[6][10].
Рудохвості колібрі-капуцини живляться нектаром різноманітних квітучих рослин, яких шукають на висоті до 1 м над землею, а також дрібними комахами. Гніздо чашоподібне, робиться з насіння бромелієвих і айстрових, кактусового пуху і листя, покривається павутинням і мохом, розміщується в розвилці між гілками, на висоті від 60 до 100 м над землею.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозивого. На початку 20-го століття вид вважався вимерлий, поки не був повторно відкритий бразильським біологом Аугусто Руші[en] у 1961 році[11]. за оцінками дослідникиків, популяція рудохвостих колібрі-капуцинів становить від 35 до 100 тисяч дорослих птахів. Вид є досить поширеним в межах свого ареалу, однак йому загрожує знищення природного середовища і зміни клімату.
Chaves, Anderson V.; Vasconcelos, Marcelo F.; Freitas, Guilherme H. S.; Santos, Fabrício R. (July 2020). Vicariant events in the montane hummingbird genera Augastes and Schistes in South America. Ibis. 162 (3): 1060—1067. doi:10.1111/ibi.12777.
Lesson, Rene P. (January 1838). Espèces Nouveles d'Oiseaux Mouches [New species of hummingbirds]. Revue zoologique par la Société Cuvierienne (French та Latin) . 1: 314—315.
Parrini, Ricardo; Raposo, Marcos A.; Pacheco, José Fernando; Carvalhães, André M. P.; Melo Júnior, Tadeu A.; Fonseca, Paulo Sérgio M.; Minns, Jeremy (1999). Birds of the Chapada Diamantina, Bahia, Brazil(PDF). Cotinga. 11: 86—95.
Schuchmann, Karl-Ludwig (1999). Family Trochilidae (Hummingbirds). У del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi (ред.). Handbook of the Birds of the World. Т. 5: Barn-owls to Hummingbirds. Barcelona: Lynx Edicions. ISBN978-84-87334-25-2.
Souza, Deodato (2006). All the Birds of Brazil. Shrewsbury: Subbuteo Natural History Books. ISBN978-85-86967-04-7.
Vickery, Peter D.; Tubaro, Pablo L.; Cardoso da Silva, José; Peterjohn, Bruce G.; Herkert, James R.; Cavalcanti, Roberto B. (1999). Conservation of grassland birds in the western hemisphere(PDF). Studies in Avian Biology (19): 2—26.
.jpg)
