Любка Колесса походила з української сім'ї з великими музичними традиціями. Її стрийкоФіларет Колесса був відомим етномузикологом, а двоюрідний брат Микола Колесса — видатним композитором і диригентом. Батько піаністки, науковець професор Олександр Колесса у 1904 р. був обраний послом до Австрійського парламенту і переїхав із сім'єю до Відня.
Любка Колесса у 1918 р. закінчила Віденську академію музики і виконавського мистецтва у Луї Терна, здобувши нагороду Безендорфера. А в 1920 р. закінчила «школу майстрів» при тій же Академії під керівництвом Еміля Зауера і була відзначена Австрійською державною премією. Від 1920 р. систематично концертувала у Європі. У 1929—1930 рр. вдосконалювалася у Ежена д'Альбера. На початку 1930-х рр. Колесса давала близько 150 концертів на рік. У 1937 р. переїхала до Англії, де одружилася з англійським дипломатом Трейсі Філіпсом. На піку її концертної кар'єри у 1940 р. переселилася з Англії до Канади. Продовжувала виступати до 1954 року.
Молоденька піаністка вже в 1920-х роках своїми концертами в Австрії, Швейцарії, Італії, Іспанії, Чехії, Румунії, Фінляндії швидко здобула славу. Вона виступала з найкращими оркестрами і диригентами Європи. Найбільший успіх мала в Німеччині, де об'їздила більш як 70 міст та майже щороку грала в найкращих залах Берліна.
Від 1925 р. Любка Колесса регулярно приїжджала з концертами до Львова. А в 1929 році здійснила тріумфальну гастрольну поїздку тодішньою радянською Україною. Вона виступала в Києві, Харкові та Одесі й на вимогу слухачів замість запланованих восьми дала 20 концертів. «Л. Колесса — це музична стихія в найтендітніших її проявах. Простота, безпосередність, щирість — ось властивості цієї музичности. Її гра — сама поезія», — писала газета «Пролетарська правда».[5]
До репертуару Колесси входили 38 концертів для фортепіано з оркестром та численні сольні твори світової класики. Її улюбленим автором був Шопен, з творів якого давала монографічні концерти. Виконувала музику українських композиторів — В. Барвінського, С. Борткевича, М. Лисенка, С. Людкевича, Н. Нижанківського.
У 1928—1929 рр. було зроблено перші звукозаписи гри піаністки на роликах Вельте-Міньон, серед них — варіації на українську тему Н. Нижанківського.
У травні 1937 року Любка Колесса виступила в одній з перших передач англійського телебачення, де заграла зокрема твори українських композиторів. У 1938 році з великим успіхом здійснила концертне турне Латинською Америкою. Протягом 1940-х рр. виступала в Канаді та США. На її концерт у найвідомішому залі Нью-Йорку 27 січня 1948 року рецензент відгукнувся ствердженням «Колесса в Карнегі-Голлі, де вона й повинна бути».[6]
У часи, коли ще не було самостійної української держави, Любка Колесса була першою і єдиною піаністкою, яка скрізь у світі фігурувала як представниця України. Це засвідчують численні рецензії (близько 700), що публікувалися в різних країнах. Відзначали, що особлива «мелодійність гри Любки Колесси має коріння в слов'янському і, спеціально, українському походженні артистки. Українці ж бо всюди відомі своїми піснями. Відгомін цих пісень чується з-під швидких і навдивовижу рухливих пальців піаністки, про технічні якості якої, гладкий плавний звук, енергійний і виразний удар, можна говорити тільки добре».[7]
Мистецтво Л. Колесси збереглося у звукозаписах фірм «Ultraphon» (Німеччина), «His Master's Voice» (Англія), «Elektrola» (Німеччина) та «Concert Hall Society» (США). У 2000 році звукозаписи піаністки було перевидано фірмою «DOREMI» комплектом трьох компакт-дисків у серії «Legendary Teasures».[8]
Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця XIX—XX століття: Зб. наук праць та матеріалів. — Львів, 2005. — 479 с. — ISBN 966-613-397-0.
.svg){kind=small}
