Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/13 грудня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення.
Закінчив 1993 року Очаківську ЗОШ № 2, пройшов строкову службу проходив у Феодосії. 1997 року повернувся до Очакова, продовжував військову службу, в/ч А 2637.
6 квітня 2015-го загинув під Маріуполем, врятувавши життя вісьмох бійців — близько 2-ї години ночі на позиції військових виникла пожежа, Сергій Козаков забіг у намет, де спали вояки, підняв їх по тривозі та виштовхав з намету. Цього часу через пожежу вибухнули набої, Козаченко зазнав поранень, несумісних із життям. За попередньою версією, пожежа сталася внаслідок диверсії терористів.
10 квітня 2015-го похований в Очакові.
Без Сергія лишилися дружина, донька і син.
Нагороди та вшанування
Нагрудний знак «Знак пошани» (Міністерство оборони України).
28 травня 2015 року на навчальному корпусі ЗОШ № 2 відкрито меморіальні дошки випускникам Івану Антошину, Михайлу Губриченку та Сергію Козакову.
