Ковпаківський Герасим Олексійович

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ковпаківський.
Ковпаківський Герасим Олексійович
Народився4 березня 1819(1819-03-04)
Помер23 квітня (5 травня) 1896 (77 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняНікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна Російська імперія
Діяльністьвійськовослужбовець
УчасникКавказька війна, Революція 1848—1849 років в Угорщині і Середньоазійські володіння Російської імперії
Військове званнягенерал від інфантерії
Нагороди
орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святої Анни IV ступеня

Гера́сим Олексі́йович Ковпакі́вський (рос. Гера́сим Алексе́евич Колпако́вский; 4 березня 1819(18190304) — 5 травня 1896) — російський генерал від інфантерії українського походження. Був членом Військової ради і Російського географічного товариства (1882).

Ключова фігура в історії російського завоювання Середньої Азії. Степовий генерал-губернатор і командувач військами Омського військового округу (1882—1889). Військовий губернатор Семипалатинської області і наказний отаман новостворених Семиріченських козаків (1867—1882). Один із небагатьох російських офіцерів, що пройшов бойовий шлях від рядового до генерала.

Родина

Народився у родині дворян Харківської губернії. Батько — поміщик Олексій Дмитрович Ковпаківський, матір — Параска Іващенко.

Кар'єра

Поступив на військову службу добровольцем (1835), був рядовим піхотинцем Модлінського полку в Севастополі. Брав участь у Кавказькій війні (з 1840), Молдавському поході (1848), придушенні Угорської революції (1849), освоєнні Західного Сибіру (з 1852) й завоюванні Казахстану (з 1858), Зачуйській експедиції і Узун-Агачському бою (1860), Кульджинському поході (1871), Кокандській війні (1875—1876). Приєднав до Росії Ілійський край (1871) і Ферганську область (1876).

Військові звання:

  • унтер-офіцер (1840)
  • прапорщик (1841)
  • полковий ад'ютант (1842)
  • полковий квартирмейстер (1844)
  • підпоручник (1844)
  • поручник (1845)
  • штабс-капітан (1849)
  • капітан (1854)
  • майор (1855)
  • підполковник (1860)
  • полковник (1860)
  • генерал-майор (1862)
  • генерал-лейтенант (1871)
  • генерал (1885)

Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня (1845), 3-го ступеня (1847), 2-го ступеня (1857), 1-го ступеня (1868); Святого Володимира 4-го ступеня (1849), 3-го ступеня (1865), 2-го ступеня (1873); Святого Георгія 4-го ступеня (1860), 3-го ступеня (1871); Білого Орла (1877); Святого Олександра Невського (1883).

Після звільнення з військової служби (1889) мешкав у Санкт-Петербурзі.

Помер у Санкт-Петербурзі. Похований на Микільському кладовищі Олександро-Невської лаври. Посмертно зарахований вічним шефом 1-го Семеріченського козацького полку (1911).

Джерела

  • Колпаковский, Герасим Алексеевич // Военная энциклопедия: [в 18 т.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.]: Тип. т-ва И. Д. Сытина, 1911—1915.
  • Колпаковский Герасим Алексеевич // Казачество: энциклопедия. — М., 2003. — С. 164.
  • Шишов А. В. Герасим Алексеевич Колпаковский // Шишов А. В. Сто великих казаков. — М., 2007. — С. 314—319.