PROFILPELAJAR.COM

Панас Ковальчук
Панас Ковальчук;
Сотник
Загальна інформація
Народження	1913; с. Літва, нині с. Сарнівка чи с. Білосток, Луцький район, Волинська область
Смерть	12 березня 1949; м. Луцьк, Волинська область, УРСР, СРСР
Громадянство	Українська держава (1941)
Псевдо	«Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко»,«756», «999 Г.»
Військова служба
Роки служби	1941—1949
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА
Командування
Керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях
	1948 — 12 березня 1949
Крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький»
	квітень 1945 — 1948
Референт СБ ВО «Тури»
	1944 — 1946
Керівник Військово-польової жандармерії УПА «Північ»
	квітень 1943 — січень 1944
Обласний референт СБ ОУН Волинської області
	1943 — 1944
Окружний референт СБ ОУН Володимирщини
	1942 — 1943
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальчук.

Панас Ковальчук (Псевдо: «Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко», «756», «999 Г.»; нар. 1913, с. Літва, нині с. Сарнівка, за іншими даними: нар. 1914, с. Білосток, Луцький район, Волинська область^[1] — пом. 12 березня 1949, с. Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область) — український військовик, сотник УПА (від 8 жовтня 1945), окружний референт СБ ОУН Володимирщини (1942—1943), обласний референт СБ ОУН Волинської області (1943—1944), крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Дніпро», «Ліс», «Москва») (1945—1948), керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях (1948—1949). Лицар Срібного Хреста Заслуги^[2].

Життєпис

Панас Ковальчук походив з заможної селянської сім'ї. Закінчив Луцьку гімназію. У 1939 році вступив в ОУН. З 1940 року перебував на нелегальному становищі. Сім'ю було депортовано в Сибір.

З літа 1941 року був комендантом Торчинської районної Української допомогової поліції. Перейшов у 1942 році на нелегальне становише. Референт СБ ОУН Володимирщини у 1942 — 1943 роках.

В УПА з 1943 року, брав участь у бойових діях з радянськими партизанами та Армією Крайовою. У 1943 — 1944 роках обласний референт СБ ОУН Волинської області. 3 квітня 1943 року до січня 1944 року — керівник Військово-польової жандармерії УПА «Північ», з 1944 до 1946 року — референт СБ ВО «Тури» Північно-західної ГО НВРО. З квітня 1945 року до 1948 року — крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Ліс»^[3], ПЗК «Дніпро»^[4], ПЗК «Москва»^[5]).

У 1948 — 1949 роках Панас Ковальчук керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях

Обставини загибелі

12 березня 1949 року поблизу села Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область^[6], Панас Ковальчук та четверо підпільників були оточені в криївці оперативно-військовою групою (ОВГ) Луцького РВ МДБ. Панас Ковальчук намагався застрелитися, але тільки важко поранився у голову. Помер у Луцькій обласній лікарні від поранення в голову, так і не прийшовши до свідомості^[7].

Нагороди

Срібний Хрест Заслуги^[8].

Див. також

Лицарі ОУН та УПА

Примітки

↑ Наконечний В. Волинь — криваве поле війни. — Тернопіль, 2006. — С. 59
↑ Віталій Манзуренко. Лицарі Срібного Хреста Заслуги // Український визвольний рух. — Львів, 2006. — № 8. — С. 292 [Архівовано 21 Вересня 2018 у Wayback Machine.]
↑ Літопис УПА. Нова серія. Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля (1944–1946). Документи і матеріали [Архівовано 3 Лютого 2019 у Wayback Machine.] / Упоряд.: О. Вовк, С. Кокін. – Київ–Торонто, 2006. – С. 154; Засєкін В. Схрони Волині. — Луцьк, 2010. – С. 69
↑ Василь Галаса. Наше життя і боротьба. — Львів: Видавництво «Мс». — 2005. 272 ст. ISBN 966-8461-12-6
↑ Ярослав Антонюк. СБ ОУН (б) на Волині та Західному Поліссі (1946–1951 рр.) [Архівовано 11 Липня 2019 у Wayback Machine.] Луцьк: Видавництво «Ключі». — 2013
↑ Літопис УПА. Нова серія. Т. 15: Боротьба проти повстанського руху та націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Кн. 2 [Архівовано 15 Вересня 2018 у Wayback Machine.] / Упор. С. Власенко, С. Кокін, В. Лозицький. – Київ–Торонто, 2011. – С. 61; Літопис УПА. Нова серія. Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944–1954 рр. – Київ–Торонто, 2011. – С. 173;
↑ Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945) — К., 2006. — С. 363 ISBN 966-504-544-X
↑ Державний архів Служби безпеки України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 243—245

Джерела

Галина Коханська. Озброєні честю. Спогади розвідниці ОУН-УПА. — Луцьк, 2008. — С. 56 ISBN 978-966-8575-68-6
Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки. — Київ, 2007. – С. 475.
Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 101.
Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы. В двух томах. Том 2. 1944-1945. Биографические справки. С. 1038. [Архівовано 22 Квітня 2021 у Wayback Machine.] «Российская политическая энциклопедия»(рос.)