Ковальов Іван Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальов.
Ковальов Іван Володимирович
Народився28 червня 1901(1901-06-28)
Білогір'я, Павловський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія
Помер28 травня 1993(1993-05-28) (91 рік)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна СРСР[1]
Діяльністьдержавний діяч, офіцер, науковець, викладач університету
Галузьтранспортування[1]
Alma materMilitary Academy for Logisticsd
Науковий ступіньдоктор військових наук
Вчене званняпрофесор
Знання мовросійська[1]
ЗакладІнститут світової економіки і міжнародних відносин РАНd, Міністерство шляхів сполучення СРСР[d], Міністерство вугільної промисловості СРСРd і Військова академія Генерального штабу Збройних сил СРСР ім. К. Є. Ворошиловаd
Учасникнімецько-радянська війна
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Військове званнягенерал-лейтенант
ПартіяКПРС
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Кутузова орден Суворова 1 ступеня орден Кутузова I ступеня орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За трудову доблесть» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

Іва́н Володи́мирович Ковальо́в (нар. 15 червня 1901(19010615), слобода Бєлогор'є Павловського повіту Воронезької губернії, тепер село Павловського району Воронезької області, Російська Федерація — 29 травня 1993, Москва) — радянський діяч, міністр шляхів сполучення СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання. Генерал-лейтенант технічних військ. Доктор військових наук (1967), професор (1969).

Біографія

Народився у селянській родині. Після закінчення в 1913 році початкової школи працював у сільському господарстві батька.

З березня 1919 року — в Червоній армії, червоноармієць-розвідник 31-го Туркестанського артилерійського дивізіону, 3-го і 112-го батальйонів Всеросійської надзвичайної комісії. Учасник бойових дій на Південному фронті. У 1921 — 1922 р. — курсант військово-залізничної школи техніків у місті Воронежі.

Член РКП(б) з 1922 року.

У 1922 — 1923 р. — запасний агент, помічник начальника станції 10-го залізничного полку, потім батальйону Кавказької армії. У 1923 — 1925 р. — політичний керівник роти 13-го Воронезького залізничного батальйону, потім 7-го Козловського залізничного полку.

У 1925 — 1926 р. — слухач Курсів удосконалення командного складу в місті Ленінграді.

У 1926 — 1930 р. — командир взводу, командир-політичний керівник роти 7-го залізничного полку в місті Козлові.

У 1930 — 1935 р. — слухач Військово-транспортної академії РСЧА імені Лазаря Мойсейовича Кагановича.

У 1935 — 1936 р. — старший інспектор Народного комісаріату шляхів сполучення (НКШС) СРСР. У січні — липні 1936 р. — начальник контрольно-інспекторської групи при управління Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці. У серпні 1936 — квітні 1937 р. — начальник контрольно-інспекторської групи при управління Південно-Уральської залізниці. У квітні — листопаді 1937 р. — дорожний інспектор НКШС СРСР з безпеки руху на Омській залізниці.

У 1937 — 1939 р. — начальник управління Західної залізниці у місті Смоленську.

У 1939 — 1940 р. — начальник Центрального військового відділу, член колегії НКШС СРСР. У 1940 — 1941 р. — начальник управління доріг Північно-Західного напрямку.

У травні — липні 1941 р. — заступник народного комісара державного контролю СРСР з питань залізничного транспорту.

З липня 1941 року — в РСЧА: у 1941 — 1943 р. — начальник Управління військових сполучень; у 1943 — 1944 р. — 1-й заступник начальника, а у 1944 році — начальник Центрального управління військових сполучень.

У грудні 1944 — червні 1948 р. — народний комісар (міністр) шляхів сполучення СРСР.

У 1948 — 1950 р. — Уповноважений Ради Міністрів СРСР. Працював головним радником при ЦК Комуністичної партії Китаю — керівником радянських військових спеціалістів у Китайській Народній Республіці.

У серпні 1950 — 1951 р. — начальник Донецького округу залізниць у місті Харкові.

У 1951 — 1957 р. — заступник міністра вугільної промисловості СРСР з транспорту.

У 1957 — 1960 р. — старший науковий співробітник Військово-наукового управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР. У 1960 — 1969 р. — старший викладач Військової академії Генерального штабу.

У 1969 — 1985 р. — старший науковий співробітник, завідувач лабораторії, головний дослідник Інституту світової економіки і міжнародних відносин Академії наук СРСР.

З вересня 1985 року — пенсіонер Міністерства оборони СРСР.

Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Звання

  • генерал-лейтенант технічних військ (1943)

Нагороди

Література

Радянські військові

  1. ↑ а б в VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.