Ков'яги

селище Ков'яги
Залізнинчна станція "Ков'яги"
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Богодухівський район
Тер. громада Валківська міська громада
Код КАТОТТГ UA63020030020095472
Основні дані
Засновано 1670
Статус із 2024 року
Площа 62,44 км²
Населення 3000 (01.01.2024)[1]
Густота 57 осіб/км²;
Поштовий індекс 63021
Телефонний код +380 5753
Географічні координати 49°54′14″ пн. ш. 35°33′17″ сх. д. / 49.90389° пн. ш. 35.55472° сх. д. / 49.90389; 35.55472
Висота над рівнем моря 206 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Ков'яги
До райцентру:
 - фізична: 11 км
До обл. центру:
 - залізницею: 60 км
 - автошляхами: 53 км
Селищна влада
Адреса 63002, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16
Голова селищної ради Путінцев Віктор Петрович
Карта
Ков'яги. Карта розташування: Україна
Ков'яги
Ков'яги
Ков'яги. Карта розташування: Харківська область
Ков'яги
Ков'яги
Ков'яги. Карта розташування: Богодухівський район
Ков'яги
Ков'яги
Мапа

Ков'яги у Вікісховищі

Ков'яги — селище в Україні, у Валківській міській громаді Богодухівського району Харківської області.

Географічне розташування

Відстань від міста Валки — 8 км. До селища Ков'яги примикають села Трохимівка та Халимонівка. Через Ков'яги проходять залізниця (станція Ков'яги) та автомобільна дорога Р22. На території селища кілька невеликих загат. Поруч великий склад ПММ із залізничною гілкою.

Назва

Селище Ков'яги, за переказом, лежало на крутому повороті чумацького шляху. Цей закрут шляху на захід утворював начебто ков'ягу, ковіньку (палицю з загнутою ручкою). Від цього ніби й назва поселення. Другий переказ — про вільного козака-втікача Ков'ягу, який першим поселився тут, біля криниці (люди з прізвищем Ков'яга в селищі є й сьогодні)[2].

Історія

  • 1860 рік — згадка про станцію Ков'яги Харківсько-Миколаївської залізниці.
  • 18 жовтня 1941 року радянські війська залишили Ков'яги.
  • 1968 рік — зміна статусу на селище міського типу.
  • 12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Валківської міської громади.[3]
  • 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Валківського району, селище увійшло до складу Богодухівського району[4].

Населення

За даними на 1864 рік у казенній слободі Перекіпської волості Валківського повіту, мешкало 2933 особи (1444 чоловічої статі та 1489 — жіночої), налічувалось 411 дворових господарств, існувала православна церква[5].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3665 осіб (1835 чоловічої статі та 1830 — жіночої), з яких 3632 — православної віри[6].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 4518 осіб[7].

Відомі особи

Примітки

  1. https://kovyagi.com/
  2. Коваль, А. П. Знайомі незнайомці — походження назв поселень України, «Либідь», Київ 2001 ISBN 966-06-0183-2
  3. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
  6. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-249. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  7. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  8. [1] [Архівовано 24 Грудня 2019 у Wayback Machine.]Архитектор «Зеркальной струи»

Джерела