Коан (яп. 公案 ко:ан, калька кит.: 公案, гуньань) — коротке оповідання, питання, діалог, що зазвичай не має логічної підоснови, часто містить алогізми та парадокси, доступні швидше інтуітивному розумінню.

Коан — явище специфічне для дзен-буддизму (особливо для школи Ріндзай). Мета коана — надати певного психологічного імпульсу учню для досягнення просвітлення або розуміння суті вчення. Європейським аналогом може служити християнська притча, але коан в жодному разі не слід перекладати, або розуміти так, оскільки ні мораль, ні релігія майже ніколи не мають відношення до суті будь-якого окремо взятого коана.

Витоки коанів беруть початок з розповідей про стародавніх учителів чань-буддизму, починаючи з Бодхідхарми; звичайно в них розповідається про випадки досягнення просвітлення цими людьми.

Спроба зрозуміти коан логічно неминуче веде до протиріччя. Це протиріччя відіграє важливу роль в осягненні своєї істинної природи (природи будди). Учень, який отримав коан від майстра, намагається розв'язати його всіма можливими способами і докладає щоразу більше зусиль для розв'язання логічно нерозв'язної проблеми. В результаті, коли «відключаються» всі п'ять почуттів, учень опиняється на стадії, яку називають «утримання». У цьому стані коан та учень залишаються сам на сам (плюс деяке блукання розуму). Якщо розум учня достатньо «зрілий», то одного разу блукання розуму затихає і залишається лише коан. У цей момент коан та учень - єдине ціле, учень відчуває проблиски реальності, що відомі як просвітлення або саторі.

Саторі є головною метою практик дзен-буддизму (чань). Після саторі людина сильно змінюється (внутрішньо і зовні), стає можлива медитація, як наступний етап духовного розвитку.

Загалом коани формують істотну частину літератури, яку вивчають послідовники дзен та науковці всього світу. Збірки коанів, на які переважно посилаються, включають Запис Синьої Скелі (китайською: Біян Лю; японською: Гекіґанроку), Книга врівноваженості (також відома, як Книга спокою; китайською: Коонґронґ Лю; японською: Сьоойоороку (або в іншій транскрипції Сьойороку), зібрані у своїй сучасні формі протягом 12-го століття, а Безворотні ворота (також відома як Безворотна перешкода; китайською: Вуменґуаань; японською: Мумонкан) зібрана протягом 13-го століття). В цих, і наступних, збірках, стисла "основна історія" коана часто супроводжується попередніми зауваженнями, віршами, прислів’ями та іншими висловлюваннями, і подальшими коментарями щодо попередніх виправлень.

Запис Синьої Скелі (китайською: 碧巖錄 Біян Лю; японською: Гекіґанроку) – збірка зі 100 коанів, створена у 1125 році Юаньву Кекіном (圜悟克勤 1063–1135).

Книга врівноваженості або Книга спокою (китайською: 從容録; японською: 従容録 Сьойороку) – збірка зі 100 коанів, створена у 12-му столітті Гоньжі Женьхуе (китайською: 宏智正覺; японською: Вансі Сьоґаку) (1091–1157).

• Англійський переклад Сьойороку
• Український переклад Сьойороку

Безворотні ворота (китайською: 無門關 Вуменьґуань; японською: Мумонкан) – збірка з 48 коанів та коментарів, опублікованих у 1228 році китайським ченцем Вумень (無門) (1183–1260). Назву можна точніше передати як Безворотна перешкода або Безворотний пункт).

П’ять коанів збірки походять від висловів та вчинків Жаожоу Конґшена, (японською вимовляється Дзьосю).

Істинне око Дгарми 300 (Сьобоґендзо Санбякусоку) – збірка з 300 коанів, зібрана Ейгеєм Доґеном.

«Усі знають плескання двома долонями. А як звучить плескіт однією долонею?»

Нан-ін, японський учитель дзен, що жив у період Мейдзі, приймав у себе університетського професора, що прийшов дізнатися, що таке дзен. Нан-ін запросив його до чаю. Він налив гостеві чашку вщерть і продовжував лити далі.

Професор стежив за тим, як наповнюється чашка, і, нарешті, не витримав: «Вона ж переповнена. Більше вже не ввійде!»

«Так само, як ця чашка», - сказав Нан-ін - «Ви сповнені Ваших власних думок і роздумів. Як же я зможу показати Вам дзен, якщо Ви спочатку не спустошили Вашу чашу?»

Монах запитав у Дзесю:

- Чи наділена собака природою будди?

Дзесю відповів:

- Му!^[1]

• Мондо (буддизм)

• Коан // Українська Релігієзнавча Енциклопедія