Кліматичний скептицизм

Кліматичний скептицизм — недовіра до загальноприйнятих наукових уявлень про глобальне потепління. Кліматичні скептики відкидають або ставлять під сумнів науковий консенсус щодо антропогенних змін клімату. Кліматичний скептицизм є поширеним громадським настроєм у багатьох країнах світу. Він перешкоджає політичним рішенням, спрямованим на відвертання небезпечного глобального потепління.[1]

Класифікація і масштаби явища

У дослідженні Rahmstorf (2004) було запропоновано типологію видів кліматичного скептицизму, що знайшла застосування у ряді подальших наукових праць.[2]

  • Трендовий скептицизм (англ. trend skepticism) — невизнання факту підвищення глобальних температур
  • Атрибутивний скептицизм (англ. attributive skepticism) — невизнання антропогенного характеру потепління
  • Скептицизм відносно збитку (англ. impact skepticism) — невизнання небезпеки глобального потепління

Окрім цих якісних відмінностей дослідники також оцінюють емоційну інтенсивність або міру упевненості в скептичних поглядах.

Дослідження показують, що зазвичай поширеніше скептичне ставлення до антропогенного характеру потепління (атрибутивний скептицизм), ніж заперечення факту підвищення температур (трендовий скептицизм). Проте, останній також залишається дуже впливовим: до третини населення США і Європи дотримуються думки, що ніякого потепління на відбувається (Leiserowitz et al., 2010a;b). Згідно з опитуваннями, 40 % британців згодні з твердженням «серйозність глобального потепління сильно перебільшена». У Європі цю точку зору підтримують 27 %.[3] Різні види кліматичного скептицизму на практиці взаємозв'язані, найсильніше цей зв'язок проявляється у людей менш інформованих і таких, що керуються ідеологічними мотивами.

Соціально-психологічний характер

Соціологічні дослідження у Великій Британії показують, що кліматичний скептицизм особливо поширений серед літніх людей з нижчих соціально-економічних шарів, які політично консервативні і дотримуються традиційних цінностей. Той факт, що кліматичний скептицизм корениться у цінностях і світогляді людей може означати, що скептичний погляд на зміну клімату є для них просто послідовним продовженням їх загальної картини світу. Проте прояви упевненості, що існують в суспільстві, у своїх поглядах зосереджені в основному в не скептичних групах, вказуючи на те, що погляди кліматичних скептиків є не занадто твердими.[3]

Люди з альтруїстичними, егалітарними і колективістськими поглядами менш схильні до кліматичного скептицизму, ніж прибічники жорсткої ієрархії і індивідуалізму.[4][5][6]

Схильність різним «теоріям змови» знаходиться у позитивній кореляції з кліматичним скептицизмом.[7]

Причини

Люди можуть мати різні психологічні причини, що примушують їх проявляти скепсис або не цікавитися зміною клімату, в їх числі загальна недовіра до науки про довкілля і до будь-яких авторитетів і звернень в цій області[8], небажання змінювати свою поведінку[9], смуток, викликаний почуттям безпорадності[10], тоді як іншим просто набридла ця тема[11]. Для поточної динаміки скептичних настроїв статистично значними є такі чинники, як характер погоди[12] чи скандали e ЗМІ (напр., Кліматгейт).

Значну роль грають мотивовані ідеологічно або фінансово пропагандистські компанії, спрямовані на заперечення зміни клімату.

Високі міри невизначеності відношення і скептицизму з приводу існування, антропогенного походження і дії зміни клімату частково пов'язані з сумнівом у науковому консенсусі щодо змін клімату. Цей сумнів, що виражається широкою громадськістю, може частково бути продуктом освітлення теми клімату в ЗМІ як спірного і невизначеного питання.[13]

Невеликий, але добре організований рух, який створив більшу частину скептичної літератури (Див. Jacques та ін., 2008)[14] здатне створити враження, що є значні розбіжності серед учених. Додатковим чинником є журналістські норми, які вимагають для рівноваги давати слово обом сторонам суперечки, навіть якщо є широкий консенсус серед учених (Boykoff & Boykoff, 2004, Hargreaves та ін., 2003). Опитування показують, що двоє з п'яти американців вважають, що «серед учених є багато розбіжностей в питанні про те, відбувається або ні глобальне потепління» (Leiserowitz та ін., 2010a). При цьому на ділі є майже загальний консенсус в науковому співтоваристві по багатьох аспектах зміни клімату. Anderegg та ін. (2010) показали, що 97-98 % дослідників клімату підтримують наукові уявлення про антропогенні зміни клімату, викладені Міжурядовою групою експертів по змінах клімату (МГЕЗК), і що досвід і наукові досягнення дослідників, що ставлять під сумнів антропогенну зміну клімату, істотно нижче, ніж у дослідників, що підтримують консенсус[15] (Див. також Doran & Zimmerman, 2009).[16]

Проте, велика кількість людей у різних країнах світу невірно уявляє собі розподіл думок серед кліматологів, не знає про існування наукового консенсусу.

Так, наприклад, проведений в 2009 році за замовленням Всесвітнього банку опитування громадської думки в п'ятнадцяти країнах світу[17] показав, що у семи країнах менше половини громадян вибрала відповідь «більшість учених вважають проблему актуальною і вивченою досить, щоб вжити заходи»; це Сполучені Штати (38 %), Росія (23 %), Індонезія (33 %), Японія (43 %), Бразилія (44 %), Індія (48 %) і Мексика (48 %). За підсумками опитування в усіх 15 країнах таку відповідь вибрали 51 % опитаних, 16 % надали перевагу відповіді «більшість учених вважають проблему неактуальною і недостатньо вивченою», 24 % відповіли «погляди учених досить рівномірно розподілені», ще 10 % обрали відповідь «не знаю».

Див. також

Ресурси Інтернету

  • skepticalscience.com [Архівовано 17 листопада 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  • Заперечення зміни клімату [Архівовано 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на порталі НЦНО (англ.)
  • «Frontline: Climate of Doubt» [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. PBS. 23 October 2012. Retrieved 2012-10-25.
  • Greenpeace USA (2013). Dealing in Doubt: The Climate Denial Machine Vs Climate Science (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2015. Процитовано 28 жовтня 2014.
  • Bowen, Mark (2008). Censoring Science: Dr. James Hansen and the Truth of Global Warming. Plume. ISBN 0-452-28962-9
  • McCright, Aaron M.; Dunlap, Riley E. (2003). Defeating Kyoto: The Conservative Movement’s Impact on U.S. Climate Change Policy (PDF). Social Problems. 50 (3): 348—373. doi:10.1525/sp.2003.50.3.348. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2021. Процитовано 14 жовтня 2015.
  • Shearer, Christine (2011). «Kivalina: A Climate Change Story» [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.] Haymarket Books. ISBN 978-1-60846-128-8

Примітки

  1. ↑ ftp://c-69-253-74-139.hsd1.nj.comcast.net/array1/Media/Books/Other/Nonfiction%201700%20Sorted%20Ebooks%20Pack%20PHC/0230202047.Palgrave.Macmillan.Turning.Down.the.Heat.The.Politics.of.Climate.Policy.in.Affluent.Democracies.Jan.2009.pdf[недоступне посилання з липня 2019]
  2. ↑ Див. напр. Hobson and Niemayer 2013, Poortinga et al. 2011
  3. ↑ а б Poortinga et al. Uncertain climate: An investigation into public scepticism about anthropogenic climate change http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0959378011000288 [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Kahan D, Peters E, Wittlin M, Slovic P, Ouellette L, Braman D, Mandel G. The polarizing impact of science literacy and numeracy on perceived climate change risks.Nat Clim Chang 2012, 2:732-735. 55-57
  5. ↑ Kahan DM, Jenkins-Smith H, Braman D. Cultural cognition of scientific consensus. J Risk Res 2011, 14:147-174.
  6. ↑ Whitmarsh L. Scepticism and uncertainty about climate change: dimensions, determinants and change over time. Glob Environ Chang 2011, 21:690-700
  7. ↑ Stephan Lewandowsky, Klaus Oberauer, Gilles E. Gignac NASA Faked the Moon Landing —Therefore, (Climate) Science Is a Hoax. An Anatomy of the Motivated Rejection of Science http://pss.sagepub.com/content/24/5/622 [Архівовано 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Winn, W.D. (2002). Current trends in educational technology research: The study of learning environments. Educational Psychology Review, 14(3), 331—351.
  9. ↑ Stoll-Kleemann et al The psychology of denial concerning climate mitigation measures: evidence from Swiss focus groups http://research.fit.edu/sealevelriselibrary/documents/doc_mgr/922/Stoll-Kleemann_et_al._2001._Swiss_Psychology_of_Denial_Concerning_CC.pdf [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Lorenzoni et al., 2007 Barriers perceived to engaging with climate change among the UK public and their policy implications http://eridan.websrvcs.com/clientimages/41359/etf_barriers.pdf [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Kerr, 2009 http://www.sciencemag.org/content/326/5955/926.short [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Public perception of cold weather events as evidence for and against climate change. http://orca.cf.ac.uk/55262/1/Capstick%20Pidgeon%20public%20perceptions%20cold%20weather%20Clim%20Change.pdf [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Liisa Antilla Climate of scepticism http://climateknowledge.org/figures/Rood_Climate_Change_AOSS480_Documents/Antilla_Climate_Skeptics_GlobEnvirChange_2005.pdf [Архівовано 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
  14. ↑ The organisation of denial: Conservative think tanks and environmental scepticism http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09644010802055576#.PDElA6yCnGg [Архівовано 28 січня 2019 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Anderegg et al Expert credibility in climate change http://www.pnas.org/content/early/2010/06/04/1003187107.abstract [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Peter T. Doran Maggie Kendall Zimmerman Examining the Scientific Consensus on Climate Change http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2009EO030002/abstract [Архівовано 30 квітня 2014 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Multi-Country Poll Reveals That Majority of People Want Action on Climate Change, Even if it Entails Costs — World Public Opinion. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 14 жовтня 2015.